Datasets:

HPLT
/

ua-gec

Dataset card Data Studio Files Files and versions Community

Split (1)

train · 1.56k rows

Subsets and Splits

No community queries yet

The top public SQL queries from the community will appear here once available.

id stringlengths 4 4	source stringlengths 69 1.45k	target stringlengths 69 1.45k
0534	Мене лякає байдужість цих жінок. Це відбувається майже кожного дня, знову і знову. По суті, я до нього вже майже звик, але все одно, кожен раз мене всього пересмикує, коли я знову це чую. Адже, невже так важко для неї запитати: "Привіт, Артем. Як у тебе справи на роботі? Які плани на майбутнє? Ти виглядаєш втомленим. Підемо, сходимо в кіно." Або: "Я вчора дивилася нову серію Теорії Великого Вибуху, супер!". Або ще що-небудь. Можна зовсім інше, але те, про що люди говорять зазвичай. Але ні, ніколи. Сьогодні знову: -- Доброго дня. У вас картка є? Кульок потрібен?	Мене лякає байдужість цих жінок. Це відбувається майже кожного дня, знову і знову. По суті, я до неї вже майже звик, але все одно кожен раз мене всього пересмикує, коли я знову це чую. Адже, невже так важко для неї запитати: "Привіт, Артеме. Як у тебе справи на роботі? Які плани на майбутнє? Ти виглядаєш втомленим. Підемо, сходимо в кіно". Або: "Я вчора дивилася нову серію "Теорії Великого Вибуху", супер!". Або ще що-небудь. Можна зовсім інше, але те, про що люди говорять зазвичай. Але ні, ніколи. Сьогодні знову: — Доброго дня. У вас картка є? Кульок потрібен?
0536	"Живим я був твоїм партнером, Джейкобом Марлі." " Чи не могли—Чи ви сісти?" Попросив Скрудж, скептично дивлячись на нього. "Можу." "Тоді зробіть це." Скрудж знову попросив бо не знав чи взмозі примара сісти в крісло; і думав, що у випадку відсутності можливості це викличе потребу у незручних поясненнях. Проте дух сів на протилежну сторону каміну, наче все так і має бути. "Ти не віриш в мене, зауважив привид. "Не хочу, відповів Скрудж. "А що, якби у тебе були докази моєї реальності?" "Я не знаю," сказав Скрудж.	"Живим я був твоїм партнером, Джейкобом Марлі". "Чи не могли б ви сісти? — попросив Скрудж, скептично дивлячись на нього. "Можу". "Тоді зробіть це". Скрудж знову попросив, бо не знав чи в змозі примара сісти в крісло; і думав, що у випадку відсутності можливості це викличе потребу у незручних поясненнях. Проте дух сів на протилежну сторону каміна, наче все так і має бути. "Ти не віриш в мене, — зауважив привид. "Не хочу, — відповів Скрудж. "А що якби у тебе були докази моєї реальності?" "Я не знаю", — сказав Скрудж.
0538	Далі: "Сонце схиляється, а смерті немає". Тепер Левій Матвій безнадійно записав гострою паличкою так: "Боже!За що гніваєшся на нього? Даруй йому смерть". Записав це, він болісно схлипнув і знову нігтями поранив свої груди. Причина відчаю Левія полягала у тій страшній невдачі , що настигла Ієшуа і його, крім того, в тіж тяжкій помилці, яку він, Левій, на його думку , зробивюПозавчора вдень Ієшуа і Левій знаходились в Віфаніі під Єрашалаімом, де гостювали в одного городника,якому надзвичайно сподобались проповіді Ієшуа.Весь ранок обидва гості попрацювали на городі , допомагаючи хазяїну,а ближче до вечора збиралися ійдти по холодку в Єршалаім.Але Ієшуа чомусь не поквапився , сказав, що у нього в місті невідкладна справа , і пів близько опівдня один.Ось в цьому і зааключалася перша помилка Левія Матвія,Нащо, нащо він відпустив його!	Далі: "Сонце схиляється, а смерті немає". Тепер Левій Матвій безнадійно записав гострою паличкою так: "Боже! За що гніваєшся на нього? Даруй йому смерть". Записав це, він болісно схлипнув і знову нігтями поранив свої груди. Причина відчаю Левія полягала у тій страшній невдачі, що настигла Ієшуа і його, крім того, в тій же тяжкій помилці, яку він, Левій, на його думку, зробив. Позавчора вдень Ієшуа і Левій знаходились у Віфанії під Єршалаїмом, де гостювали в одного городника,якому надзвичайно сподобались проповіді Ієшуа. Весь ранок обидва гості попрацювали на городі, допомагаючи хазяїну, а ближче до вечора збиралися йти по холодку в Єршалаїм. Але Ієшуа чомусь не поквапився, сказав, що у нього в місті невідкладна справа, і десь близько опівдня вирушив один. Ось у цьому і полягала перша помилка Левія Матвія. Нащо, нащо він відпустив його!
0540	"У мене тут є готівка", — каже мер, дістаючи з-під подушки гаманець. Він відраховує п'ять п'ятдесятидоларових купюр і тримає в руці. "Принеси чек", — каже він Біддлу. Я підписав чек і мер дав мені гроші. Я дбайливо поклав їх до своєї кишені. "Тепер, офіцере, виконуйте свій обов'язок", — каже мер, посміхаючись так, наче він цілком здоровий. Містер Біддл бере мене за передпліччя. "Вас заарештовано, Докторе Ва-ху, на прізвисько Пітерс", — каже він — "за надання медичних послуг без дозволу від органів Штату". "Хто ви?", — я запитую. "Я скажу тобі, хто він", — каже пан Мер, сидячи в ліжку. — "Це детектив, якого найняло Медичне товариство Штату. Він за вами стежив в п'яти округах. Він учора до мене прийшов і ми вигадали цю схему, щоб вас піймати. Гадаю, ви вже не будете надавати лікарські послуги в наших краях, містере Факір. Чим ви сказали я хворію, лікарю?", — сміється Мер, — "судячи з усього, зрештою, це не було пом'якшення мозку, як на мене".	"У мене тут є готівка", — каже мер, дістаючи з-під подушки гаманець. Він відраховує п'ять п'ятдесятидоларових купюр і тримає в руці. "Принеси чек", — каже він Біддлу. Я підписав чек, і мер дав мені гроші. Я дбайливо поклав їх до своєї кишені. "Тепер, офіцере, виконуйте свій обов'язок", — каже мер, посміхаючись так, наче він цілком здоровий. Містер Біддл бере мене за передпліччя. "Вас заарештовано, Докторе Ва-ху, на прізвисько Пітерс, — каже він, — за надання медичних послуг без дозволу від органів Штату". "Хто ви?", — я запитую. "Я скажу тобі, хто він, — каже пан Мер, сидячи в ліжку. — Це детектив, якого найняло Медичне товариство Штату. Він за вами стежив у п'яти округах. Він учора до мене прийшов, і ми вигадали цю схему, щоб вас піймати. Гадаю, ви вже не будете надаватимете лікарські послуги в наших краях, містере Факір. Чим, ви сказали, я хворію, лікарю? — сміється Мер, — судячи з усього, зрештою, це не було пом'якшення мозку, як на мене".
0542	Дочекавшись поки засне чоловік, вона піднімає свою гарячу голову, прикладає палець до вуст і міркує: що як вона ризмкне вийти зараз із дому. Потім можна буде збрехати що небудь, сказати, что вона вибігала в аптеку, до зубного лікаря. "Піду" - вирішує вона. План в неї вже готовий: із дому чорним ходом, до бульвару на візнику, на бульварі вона пройде повз нього, погляне і назад. Цим вона не скомпрометує ні себе, ні чоловіка. І вона вдягається, тихо виходитьіз дому і поспішає до бульвару. На бульварі темно, порожньо. Голі дерева сплять. Нікого немає. Але ось вона бачить чиюсь постать. Це, мабуть, він. Тремтячи всім тілом, не пам'ятаючи себе, повільно наближається вона до мене ... я йду до неї. Хвилину ми стоїмо мовчки і дивимось один одному в очі. Минає ще хвилина мовчання і ... кролик беззавітно падає в пащеку удава	Дочекавшись, поки засне чоловік, вона піднімає свою гарячу голову, прикладає палець до вуст і міркує: що як вона ризикне вийти зараз із дому? Потім можна буде збрехати що-небудь, сказати, что вона вибігала в аптеку, до зубного лікаря. "Піду", — вирішує вона. План у неї вже готовий: із дому чорним ходом, до бульвару — на візнику, на бульварі вона пройде повз нього, погляне і назад. Цим вона не скомпрометує ні себе, ні чоловіка. І вона вдягається, тихо виходить із дому і поспішає до бульвару. На бульварі темно, порожньо. Голі дерева сплять. Нікого немає. Але ось вона бачить чиюсь постать. Це, мабуть, він. Тремтячи всім тілом, не пам'ятаючи себе, повільно наближається вона до мене ... я йду до неї. Хвилину ми стоїмо мовчки і дивимось один одному в очі. Минає ще хвилина мовчання і ... кролик беззавітно падає в пащеку удава
0543	Я зійшов з пагорба у прохолоді дня. Раптом із кедрової хащі я вийшов у мальовничу зелену долину, де невеликий потік впадав у річку Аламіто. І тоді я здивувався, коли побачив щось, що я прийняв за дикого чоловіка, з неохайною бородою і обірваним волоссям, який переслідував гігантського метелика з блискучими крилами. «Можливо, це божевільний, що втік», - подумав я; і думав, як його життя склалося таким чином. А потім я зробив ще кілька кроків і побачив біля невеличкого струмка вкритий виноградом котедж. І на маленькій трав’янистій галявині я побачив, як Мей Марта Мангум зривала польові квіти. Вона випросталась і подивилася на мене. Вперше, відколи я її знав, я побачив, як її обличчя - кольору білих клавіш нового піаніно - стало рожевим. Я пройшов до неї без жодного слова. Вона дозволила зібраним квітам повільно стікати з її руки на траву.	Я зійшов з пагорба у прохолоді дня. Раптом із кедрової хащі я вийшов у мальовничу зелену долину, де невеликий потік впадав у річку Аламіто. І тоді я здивувався, коли побачив щось, що я прийняв за дикого чоловіка, з неохайною бородою й обірваним волоссям, який переслідував гігантського метелика з блискучими крилами. «Можливо, це божевільний, що втік», — подумав я; і думав, як його життя склалося таким чином. А потім я зробив ще кілька кроків і побачив біля невеличкого струмка вкритий виноградом котедж. І на маленькій трав’янистій галявині я побачив, як Мей Марта Мангум зривала польові квіти. Вона випросталась і подивилася на мене. Вперше, відколи я її знав, я побачив, як її обличчя — кольору білих клавіш нового піаніно — стало рожевим. Я пройшов до неї без жодного слова. Вона дозволила зібраним квітам повільно стікати з її руки на траву.
0544	Чи доводилось вам колись чути карпато-русинську мову? А мені от випала нагода. Завдяки поляку. Ділюся нагодою із вами.	Чи доводилось вам колись чути карпато-русинську мову? А мені от випала нагода. Завдяки поляку. Ділюся нагодою із вами.
0545	Дерево Тома Харді. Але не того, про якого ви могли подумати! А письменника 19 століття Томаса Харді, який ще додатково займався відновленням церков. І от, у 1860-их роках вирішили збудувати нову станцію для потягів Midland Railway, а саме станцію St. Pancras. Але для цього треба було перенести частину кладовища біля церкви St. Pancras Old Church. Прах померлих перепоховали на інших кладовищах, а от перевезти надгробки виявилося задорого. Тому Томас вирішив вишикувати їх колом біля тоді ще молодого ясеня. Пускаючи корені, дерево поглинуло декілька плит, але більшість залишилася, щоб такі як я могли сфотографувати і запостити в інсту. #london #nofilter	Дерево Тома Гарді. Але не того, про якого ви могли подумати! А письменника 19 століття Томаса Гарді, який ще додатково займався відновленням церков. І от, у 1860-х роках вирішили збудувати нову станцію для потягів Midland Railway, а саме станцію St. Pancras. Але для цього треба було перенести частину кладовища біля церкви St. Pancras Old Church. Прах померлих перепоховали на інших кладовищах, а от перевезти надгробки виявилося задорого. Тому Томас вирішив вишикувати їх колом біля тоді ще молодого ясеня. Пускаючи корені, дерево поглинуло декілька плит, але більшість залишилася, щоб такі,як я, могли сфотографувати і запостити в інсту. #london #nofilter
0548	Увага! Розшукється пропала кішка! Виглядає як типова безпорідна кішка. Сірого кольору, з літерою М на лобі. На лапах та кінчику хвоста білі плями. Востаннє бачили 03 липня у дворі на вулиці Івана Франка 20. Повідомляйте про місцезнаходження на телефон (067) 123-456-78. Діти дуже хочуть повернути улюбленицю. Знайшедшому - винагорода 1000 грн.	Увага! Розшукується пропала кішка! Виглядає як типова безпородна кішка. Сірого кольору, з літерою М на лобі. На лапах та кінчику хвоста білі плями. Востаннє бачили 03 липня у дворі на вулиці Івана Франка, 20. Повідомляйте про місцезнаходження за телефоном (067) 123-456-78. Діти дуже хочуть повернути улюбленицю. Тому, хто знайде— винагорода 1000 грн.
0551	Пам'ятаю, колись дуже давно занесло мене в Лондоні до Імперського військового музею, а точніше до його філії під назвою Воєнні кімнати Черчилля (https://www.iwm.org.uk/visits/churchill-war-rooms). Це музей у колишньому бомбосховищі британського кабінету міністрів, що використовувалося під час Другої світової. І там мені відкрилася сторінка історії, про яку я доти не знав: Битва за Британію — кілька місяців запеклої боротьби британської авіації проти спроби нацистської Німеччини захопити Британію. А сьогодні я додав до знання про цю сторінку історії ще трохи. Із цього відео: https://www.youtube.com/watch?v=9pN25HLviOw. Особливо вразила історія про збір алюмінієвого посуду з усієї Англії для побудови літаків. Без волонтерів, мабуть, не живе жодна армія. Але не британцями єдиними. У нас теж є цікаві сторінки історії. От Володимир Винниченко, наприклад, дуже нетривіальна особистість. Завтра відбудеться лекція про нього від Iryna Sakhno — кандидатки історичних наук, яка для дисертації вивчала листування Винниченка. Запрошую: https://www.facebook.com/events/1231914303835130	Пам'ятаю, колись дуже давно занесло мене в Лондоні до Імперського військового музею, а точніше — до його філії під назвою "Воєнні кімнати Черчилля" (https://www.iwm.org.uk/visits/churchill-war-rooms). Це музей у колишньому бомбосховищі британського Кабінету міністрів, яке використовували під час Другої світової. І там мені відкрилася сторінка історії, про яку я доти не знав: битва за Британію — кілька місяців запеклої боротьби британської авіації проти спроби нацистської Німеччини захопити Британію. А сьогодні я додав до знання про цю сторінку історії ще трохи. Із цього відео: https://www.youtube.com/watch?v=9pN25HLviOw. Особливо вразила історія про збір алюмінієвого посуду з усієї Англії для побудови літаків. Без волонтерів, мабуть, не живе жодна армія. Але не британцями єдиними. У нас теж є цікаві сторінки історії. От Володимир Винниченко, наприклад, — дуже нетривіальна особистість. Завтра відбудеться лекція про нього від Iryna Sakhno — кандидатки історичних наук, яка для дисертації вивчала листування Винниченка. Запрошую: https://www.facebook.com/events/1231914303835130
0552	- Не допливуть! - кричали хлопці. - Потонуть! - Слава Богу! О! о! вже один кінь занурився. - На погибель їм! Коні перепливли третину річки, але вода зносила їх вниз щоразу далі. Мабуть, почали втрачати сили, повільно занурюючись все глибше. За хвилю козаки, що на них сиділи, були вже по пояс у воді. Пройшов якийсь час. Набігли хлопці з Шелепухи дивитися, що діється: вже тільки кінські голови виглядали над хвилями, а козакам вода доходила до грудей. Але вже перепливли пів ріки. Раптом одна голова і один козак зникли під водою, а за ними другий, третій, четвертий і п'ятий... кількість плавців зменшувалася щоразу швидше. З обох боків річки запанувала в натовпах глуха мовчанка, але йшли всі за водою, аби побачити, що буде. Вже дві третини річки подолано, кількість плавців ще зменшилась, але вже чутно важке хропіння коней і підбадьорюючі голоси козаків; вже видно, що деякі допливуть.	— Не допливуть! — кричали хлопці. — Потонуть! — Слава Богу! О! О! Вже один кінь занурився. — На погибель їм! Коні перепливли третину річки, але вода зносила їх униз щоразу далі. Мабуть, почали втрачати сили, повільно занурюючись усе глибше. За хвилю козаки, які на них сиділи, були вже по пояс у воді. Пройшов якийсь час. Набігли хлопці з Шелепухи дивитися, що діється: вже тільки кінські голови виглядали над хвилями, а козакам вода доходила до грудей. Але вже перепливли пів ріки. Раптом одна голова й один козак зникли під водою, а за ними другий, третій, четвертий і п'ятий... кількість плавців зменшувалася щоразу швидше. З обох боків річки запанувала в натовпах глуха мовчанка, але йшли всі за водою, аби побачити, що буде. Вже дві третини річки подолано, кількість плавців ще зменшилась, але вже чутно важке хропіння коней і підбадьорливі голоси козаків; уже видно, що деякі допливуть.
0553	Це сталося у травні. У листопаді холодний, непомітний незнайомець, якого лікарі називають Пневмонією, прокрався у колонію, торкаючись то одного, то другого своїми крижаними пальцями. На сході цей руйнівник впевнено відрокував, вдараючи своїх жертв у великих кількостях, але його ноги повільно ступали лабіринтом вузьким і порослих мохом "місць". Пан Пневмонія не був тим, кого ви б назвали старим лицарем-джентельменом. Купки жінок, чия кров була зріджена каліфорнійськими зефірами, навряд були рівними супротивниками для старого нікчеми з червоними кулаками та задишкою. І він вдарив Джонсі; і вона злягла, ледве рухаючись, на своє пофарбоване залізне ліжко, споглядаючи за глухою стіною цегляного будинку навпроти крізь маленькі шибки голандського вікна. Одного ранку діловитий лікар запросив С'ю у коридор жестом скуйовдженої сивої брови.	Це сталося у травні. У листопаді холодний непомітний незнайомець, якого лікарі називають Пневмонією, прокрався у колонію, торкаючись то одного, то другого своїми крижаними пальцями. На сході цей руйнівник упевнено відкрокував, вдаряючи своїх жертв у великих кількостях, але його ноги повільно ступали лабіринтом вузьких і порослих мохом "місць". Пан Пневмонія не був тим, кого ви б назвали старим лицарем-джентльменом. Купки жінок, чия кров була зріджена каліфорнійськими зефірами, навряд були рівними супротивниками для старого нікчеми з червоними кулаками та задишкою. І він вдарив Джонсі; і вона злягла, ледве рухаючись, на своє пофарбоване залізне ліжко, споглядаючи за глухою стіною цегляного будинку навпроти крізь маленькі шибки голландського вікна. Одного ранку діловитий лікар запросив Сью у коридор жестом скуйовдженої сивої брови.
0554	Мовчіть. Мовчіть. Мовчіть. Мовчіть. Думки мовчіть. Досить, облиште мене, дайте мені спокій. Думки вбивають. Вони є твоїм духом, твоєю свідомістю, це єдине, що відрізняє нас від тварин. Але все одно ми є просто складним видом хребетних, а дехто і безхребетний. Ось і сум буття. Все занадто просто, але водночас і занадто складно. Вони захоплюють твоє єство, середину кожної людини і керують світом. Вони всюди, вони в тобі, ти і є думкою. Так, ти – думка і більш нічого. А знаєте коли саме думка володіє тобою, відкриває твоє єство? Звісно, коли ти наодинці. Вона божеволіє, рветься на волю, не розуміючи, що вона безсила , її дім тут, у тебе в голові. Коли ти живий, думка ніколи тебе не покине, вона завжди буде танцювати вальс по звивинах твого мозку. Вона твій друг, твоя ідея і твій заклятий ворог.	Мовчіть. Мовчіть. Мовчіть. Мовчіть. Думки мовчіть. Досить, облиште мене, дайте мені спокій. Думки вбивають. Вони є твоїм духом, твоєю свідомістю, це єдине, що відрізняє нас від тварин. Але все одно ми є просто складним видом хребетних, а дехто і безхребетний. Ось і сум буття. Все занадто просто, але водночас і занадто складно. Вони захоплюють твоє єство, середину кожної людини і керують світом. Вони всюди, вони в тобі, ти і є думкою. Так, ти — думка і більш нічого. А знаєте, коли саме думка володіє тобою, відкриває твоє єство? Звісно, коли ти наодинці. Вона божеволіє, рветься на волю, не розуміючи, що вона безсила, її дім тут, у тебе в голові. Коли ти живий, думка ніколи тебе не покине, вона завжди буде танцюватиме вальс по звивинах твого мозку. Вона твій друг, твоя ідея і твій заклятий ворог.
0555	Вже сутеніло і сильно сніжило. І сяйво від грайливого полум'я з кухонь, зі світлиць і інших кімнат вражало Скруджа і Спіріта, які йшли вулицею. Ось мерехтіння полум'я вказує на приготування до затишної вечері, з гарячими тарелями, пропеченими над полум'ям і глибокими червоними завісами, що готові залишити зовні холод і темряву, коли їх опустять. А всі діти з будинку вибігли на сніг щоб зустріти їх двоюрідних сестер і братів, дядьків, тіток - і першими їх привітати. А по віконних шторах пробігали тіні від гостей, що зустрілись; і група чарівних дівчат, всі в накидках і хутряних черевичках, і всі водночас теревенять, поволі простуючи до дому когось із сусідів поруч; де, горе тій людині, що побачить як вони ввійдуть - хитрі відьми, вони знали це - в сяйві	Уже сутеніло і сильно сніжило. І сяйво від грайливого полум'я з кухонь, зі світлиць і інших кімнат вражало Скруджа і Спіріта, які йшли вулицею. Ось мерехтіння полум'я вказує на приготування до затишної вечері, з гарячими тарелями, пропеченими над полум'ям, і глибокими червоними завісами, що готові залишити зовні холод і темряву, коли їх опустять. А всі діти з будинку вибігли на сніг, щоб зустріти їх двоюрідних сестер і братів, дядьків, тіток —і першими їх привітати. А по віконних шторах пробігали тіні від гостей, що зустрілись; і група чарівних дівчат, усі в накидках і хутряних черевичках, і всі водночас теревенять, поволі простуючи до дому когось із сусідів; де, горе тій людині, що побачить, як вони ввійдуть —хитрі відьми, вони знали це — в сяйві
0556	Ще мабуть місяць, і дорога Київ-Кривий Ріг буде такою рівною, якою не була, мабуть, ніколи. Особливо у Долинському районі. Навіть у Смілі ям немає! Фантастика. І в самому Кривому Розі дороги в основному рівні - хоча вони там були рівні і десять років тому. А ось у Запоріжжі та Мелитополі - був там минулого разу ті самі років десять тому - вони стали рівні. Хоча б центральні, по яким їдеш наскрізь - рівні. Ще б об'їзні там були... Хоча я б не сказав, що мені дуже сподобалося відпочивати на Азовському морі, як буде вибір - я б краще в якесь інше місце поїхав.	Ще, мабуть, місяць, і дорога Київ-Кривий Ріг буде такою рівною, якою не була, мабуть, ніколи. Особливо у Долинському районі. Навіть у Смілі ям немає! Фантастика. І в самому Кривому Розі дороги в основному рівні,хоча вони там були рівні і десять років тому. А ось у Запоріжжі та Мелітополі — був там минулого разу ті самі років десять тому — вони стали рівні. Хоча б центральні, по яких їдеш наскрізь — рівні. Ще б об'їзні там були... Хоча я б не сказав, що мені дуже сподобалося відпочивати на Азовському морі, як буде вибір — я б краще в якесь інше місце поїхав.
0558	Кароче я знайшов спортмастер на осокорках в якому був десь в 2004. Пам'ятаю на позняках тоді ще нічого не було. Тільки траса з вантажівками і земля навколо Я тоді ледь під камаз не потрапив. Мене щось понесло з тротуару на дорогу і мене схопили уже в той момент коли я падав з тротуару на проїжджу частину. 50 хвилин на вул. Бориспільській без телефону і я найщасливіша людина в місті. Знайшов мікрорайон посеред лісу з будинками яким років 200, убитий, але прекрасний стадіон. Мені подобається промзона! Цей контраст між несмаком і убозтвом в людях і величною красою індустріальності заводів. Тому що більша частина Києва просто убозтво і несмак. А ще подобається квартальна забудова цегляними будинками на дврз. Там зелено і чистенько. Не гірше подолу, а може і краще. Біля метро Дарниця щось подібне, але не так класно. Бичів/бомжів не зустрічав. Так, вони тусуються на жд вокзалі, але в дворах тільки мамочки з дітьми	Кароче я знайшов "Спортмастер" на Осокорках, в якому був десь у 2004. Пам'ятаю на Позняках тоді ще нічого не було. Тільки траса з вантажівками і земля навколо. Я тоді ледь під "Камаз" не потрапив. Мене щось понесло з тротуару на дорогу, і мене схопили уже в той момент коли я падав з тротуару на проїжджу частину. 50 хвилин на вул. Бориспільській без телефона, і я найщасливіша людина в місті. Знайшов мікрорайон посеред лісу з будинками, яким років 200, убитий, але прекрасний стадіон. Мені подобається промзона! Цей контраст між несмаком і убозтвом у людях і величною красою індустріальності заводів. Тому що більша частина Києва — просто убозтво і несмак. А ще подобається квартальна забудова цегляними будинками на ДВРЗ. Там зелено і чистенько. Не гірше за Поділ, а може, і краще. Біля метро "Дарниця" — щось подібне, але не так класно. Бичів/бомжів не зустрічав. Так, вони тусуються на жд вокзалі, але в дворах тільки мамочки з дітьми
0559	Найцікавійша людина в моєму житті це мій син. Наша перша зустріч відбулась не так як ч мріяла. Він з першої хвилини життя показав, що в нього свій план свого життя. І схожий він тільки сам на себе, навіть іноді запитують: «чия то у вас дитина»!? Зараз йому 17 місяців і ще жодного дня ми разом не прожили однаково. Він вміє вимагати своє, говорити і твердо стояти на своєму «ні» і при цьому домовлятися на вигідних для себе умовах . Я вчуся у нього жити тут і тепер, я вчуся разом з ним пізнавати цей світ і радіти дрібницям. Він дивовижний! І взагалі, нам варто не виховувати дітей, а бути разом з ними в процесі зростання. Я маю надію, що наші стосунки залишаться такими ж теплими, повними довіри і розуміння і надалі.	Найцікавіша людина в моєму житті — це мій син. Наша перша зустріч відбулась не так, як я мріяла. Він із першої хвилини життя показав, що в нього свій план свого життя. І схожий він тільки сам на себе, навіть іноді запитують: «Чия то у вас дитина»!? Зараз йому 17 місяців і ще жодного дня ми разом не прожили однаково. Він уміє вимагати своє, говорити і твердо стояти на своєму «ні» і при цьому домовлятися на вигідних для себе умовах. Я вчуся у нього жити тут і тепер, я вчуся разом із ним пізнавати цей світ і радіти дрібницям. Він дивовижний! І взагалі, нам варто не виховувати дітей, а бути разом із ними в процесі зростання. Я маю надію, що наші стосунки залишаться такими ж теплими, повними довіри і розуміння і надалі.
0560	- та-ай! - каже ниючим басом Рябов; чутно, як вповільнюється його дихання, відчувається, що він хотів би сказати багато, проте не знаходить слів. -та яй! - Ні, братці, навіть не просіть, - зітхає Семен, сумно хитаючи головою. - Ні доводьте до гріха. Не дам я вам рушницю. Немає такої моди, щоб речі з залогу забирати та не платити гроші. Та й до чого ці дурниці? Ідіть собі з богом! Слюнка витирає рукавом спітніле обличчя і починає молитись і просити. Він перехрещується, протягаючи до образу руки, закликає свідків своїх покійних батька та матері, але Семен, як і раніше, дивиться спокійно на баранку і зітхає. Зрештою, Ігнашка Рябов, який до того не рухався, раптово підіймається і падає перед кабатчиком на поклін, але і це не спрацьовує! - Та вдавись ти цією рушницею, нечистє! - каже Слюнка, сіпаючи обличчям і смикаючи плечима. - Вдасивь, холера, розбишатська душа!	— Та-ай! — каже ниючим басом Рябов; чутно, як уповільнюється його дихання, відчувається, що він хотів би сказати багато, проте не знаходить слів. —Та яй! — Ні, братці, навіть не просіть, — зітхає Семен, сумно хитаючи головою. — Не доводьте до гріха. Не дам я вам рушниці. Немає такої моди, щоб речі зі залогу забирати та не платити гроші. Та й до чого ці дурниці? Ідіть собі з богом! Слюнка витирає рукавом спітніле обличчя і починає молитись і просити. Він перехрещується, протягаючи до образу руки, закликає свідків своїх покійних батька та матері, але Семен, як і раніше, дивиться спокійно на баранку і зітхає. Зрештою, Ігнашка Рябов, який до того не рухався, раптово підіймається і падає перед кабатчиком на поклін, але і це не спрацьовує! — Та вдавись ти цією рушницею, нечисте! — каже Слюнка, сіпаючи обличчям і смикаючи плечима. — Вдавись-, холера, розбишацька душа!
0561	"Зараз", кажу я "запалення минає. Права доля пригеліону зменшилась. Ви стаєте сонним. Ви більше не можете тримати ваші очі відкритими. На даний момент хвороба під контролем. Зараз ви уві сні. "Мер повільно закрив свої очі та почав хропіти "Ви бачите, містере Тідл", кажу я, "дива сучасної науки" "Бідл", каже він, "Коли ви дасте дядькові решту лікування, докторе Пух-пух?" "Ваф-ху", кажу я. "Я повернусь завтра в одинадцять. Коли він прокинеться дайте йому вісім крапель турпентину та три фунти стейку. Доброго ранку." "Наступного ранку я прийшов у визначений час. "Добре, містере Рідл" сказав я, коли він відкрив двері спальні, "як там дядько цього ранку?"	"Зараз, — кажу я, — запалення минає. Права доля пригеліону зменшилась. Ви стаєте сонним. Ви більше не можете тримати ваші очі відкритими. На даний момент хвороба під контролем. Зараз ви уві сні. Мер повільно закрив свої очі та почав хропіти "Ви бачите, містере Тідл,— кажу я, — дива сучасної науки". "Бідл, — каже він. — Коли ви дасте дядькові решту лікування, докторе Пух-пух?" "Ваф-ху, — кажу я. — Я повернусь завтра об одинадцятій. Коли він прокинеться, дайте йому вісім крапель турпентину та три фунти стейку. Доброго ранку". Наступного ранку я прийшов у визначений час. "Добре, містере Рідл, — сказав я, коли він відкрив двері спальні, — як там дядько цього ранку?"
0563	Всі ці старі голівудські фільми, де треба врятувати президента, виглядають дещо нереалістично після останніх подій. - Терористи захопили президента! Всі обмінюються поглядами - Що ж, прикро, дуже прикро. Всі повертаються до своїх справ	Усі ці старі голлівудські фільми, де треба врятувати президента, виглядають дещо нереалістично після останніх подій. — Терористи захопили президента! Всі обмінюються поглядами — Що ж, прикро, дуже прикро. Всі повертаються до своїх справ
0564	ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ - ТЯГАР ЧИ МОЖЛИВІСТЬ ПОЗИТИВНОГО ВПЛИВУ? ... Помічаю, що поняття "відповідальність" часто розцінюють як покарання і щось таке, чого б скоріше хотілося уникнути. Сприймання відповідальності як тягара схоже на дурну незайману дівчину, яка скоріше прагне позбутися своєї цноти, нерозуміючи, яким, насправді, дарунком володіє, а коли віддається першому-ліпшому, то гірко плаче, нарікаючи, що неоцінили... ... Змінивши кут зору, можемо розглянути відповідальність - як певну амбітність визнати свій вплив на щось. І цю здатність впливати можна розширювати до безкінечності: від власного я і відповідальності перед собою за виконання ранкової руханки, до ст.5 КУ: носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, і так до Всесвітніх масштабів. ... Проаналізуйте діяльність відомих людей світу і ви чітко прослідкуєте, як розширювались межі їхньої відповідальності залежно від збільшення їх успіху та популярності. ... Отже, якщо хочеш бути успішним - будь відповідальним! Успіх і відповідальність взаємопов'язані та взаємозалежні. Відповідальність потрібно розвивати в собі, а не боятися!)	ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ — ТЯГАР ЧИ МОЖЛИВІСТЬ ПОЗИТИВНОГО ВПЛИВУ? ... Помічаю, що поняття "відповідальність" часто розцінюють як покарання і щось таке, чого б скоріше хотілося уникнути. Сприймання відповідальності як тягара схоже на дурну незайману дівчину, яка скоріше прагне позбутися своєї цноти, нерозуміючи, яким, насправді, дарунком володіє, а коли віддається першому-ліпшому, то гірко плаче, нарікаючи, що не оцінили... ... Змінивши кут зору, можемо розглянути відповідальність як певну амбітність визнати свій вплив на щось. І цю здатність впливати можна розширювати до безкінечності: від власного "я" і відповідальності перед собою за виконання ранкової руханки, до ст. 5 КУ: носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, і так до всесвітніх масштабів. ... Проаналізуйте діяльність відомих людей світу, і ви чітко прослідкуєте, як розширювались межі їхньої відповідальності залежно від збільшення їхнього успіху та популярності. ... Отже, якщо хочеш бути успішним — будь відповідальним! Успіх і відповідальність взаємопов'язані та взаємозалежні. Відповідальність потрібно розвивати в собі, а не боятися!)
0568	У нас 2 ментальності в межах одного етносу. Одні українці, а інші тисячолітні гречкосії. Людина може сіньором чи архітектом працювати, але як був гречкосієм, так і залишився і йому ok. Ця містерія вже не одне століття програється і ніякі ні 2014-й, ні 32-33-ті, ні 1709-ті його не змінять.	У нас 2 ментальності в межах одного етносу. Одні українці, а інші тисячолітні гречкосії. Людина може сеньйором чи архітектором працювати, але як була гречкосієм, так і залишиться і їй ok. Ця містерія вже не одне століття програється, і ніякі ні 2014-й, ані 32-33-ті, ані 1709-ті його не змінять.
0570	Чоловік у дверях чиркнув сірником і запалив сигару. Світло вихопило з пітьми бліде обличчя із квадратною щелепою, з пристрасними очима та маленьким білим шрамом поруч із правою бровою. Його заколка для краватки була з великим діамантом, дивно припасованим. «Двадцять років тому в цю ніч, - сказав чоловік, - я вечеряв тут у "Великому Джо", що належав Брейді, разом з Джиммі Уеллсом, моїм найкращим приятелем і найкращим хлопцем у світі. Він і я виросли тут, у Нью-Йорку, просто як два брати разом. Мені було вісімнадцять, а Джиммі — двадцять. Наступного ранку я мав рушати на Захід в пошуках кращої долі. Ви б нізащо не витягли Джиммі з Нью-Йорка, він думав, що це — єдине гідне місце на Землі. Ну що ж, ми домовилися тієї ночі, що ми знову зустрінемося тут рівно за двадцять років з тієї дати та часу, незалежно від того, в якому ми будемо стані чи яку відстань нам доведеться подолати. Ми вважали, що за двадцять років кожен з нас мав би здобути гідне життя та заробити свої статки, якими б вони не були».	Чоловік у дверях чиркнув сірником і запалив сигару. Світло вихопило з пітьми бліде обличчя із квадратною щелепою, з пристрасними очима та маленьким білим шрамом поруч із правою бровою. Його заколка для краватки була з великим діамантом, дивно припасованим. «Двадцять років тому в цю ніч, — сказав чоловік, — я вечеряв тут у "Великому Джо", що належав Брейді, разом із Джиммі Веллсом, моїм найкращим приятелем і найкращим хлопцем у світі. Ми з ним виросли тут, у Нью-Йорку, просто, як два брати, разом. Мені було вісімнадцять, а Джиммі — двадцять. Наступного ранку я мав рушати на Захід у пошуках кращої долі. Ви б нізащо не витягли Джиммі з Нью-Йорка, він думав, що це — єдине гідне місце на Землі. Ну що ж, ми домовилися тієї ночі, що ми знову зустрінемося тут рівно за двадцять років з тієї дати та часу, незалежно від того, в якому ми будемо стані чи яку відстань нам доведеться подолати. Ми вважали, що за двадцять років кожен із нас мав би здобути гідне життя та заробити свої статки, якими б вони не були».
0573	- чи варто? - хмуриться листоноша - Нічого, пішли вип'ємо. Я сам, брат, не п'ю , так тут нашому брату актору знижка, майже півціни- не хочешь, так все одно вип'єшь. Ходімо! Приятелі підходять до буфету та випивають. - Надивився я на ваши театри. Добрі , нічого сказати,. - бурчить благородний батько, посміхаясь. -Мерсі, не очікував. А щє столиця, центр мистецтва! Дивитись соромно. -Був у Александрівці? - питає газетчик? Благородний батько презирливо маше рукою та усміхається. Малиновий ніс його морщиться та видає уссіхнений звук. - Був!- відповідає він як би неохоче - і як? Подобається? - Так будівля подобається. Зовні добрий театр, не буду сперечатись, але на рахунок самих акторів-вибач. Можливо вони гарні люди, генії, Дидероти, но з моєї точки зору вони для мистецтва вбивці і більш нічого. Якщоб моя воля я б їх з Пітербурга вислав. Хто над ними у вас головний?	— Чи варто? — хмуриться листоноша — Нічого, пішли вип'ємо. Я сам, брате, не п'ю, але тут нашому братові актору знижка, майже пів ціни — не хочеш, та все одно вип'єш. Ходімо! Приятелі підходять до буфету та випивають. — Надивився я на ваши театри. Добрі, нічого сказати, — бурчить благородний батько, посміхаючись. — Мерсі, не очікував. А ще столиця, центр мистецтва! Дивитись соромно. — Був у Александрівці? — питає газетчик? Благородний батько презирливо маше рукою та усміхається. Малиновий ніс його морщиться та видає уссіхнений звук. — Був! — відповідає він як би неохоче — І як? Подобається? — Так, будівля подобається. Зовні добрий театр, не буду сперечатись, але на рахунок самих акторів — вибач. Можливо, вони гарні люди, генії, Дидероти, но, з моєї точки зору, вони для мистецтва вбивці і більш нічого. Якби моя воля, я б їх з Петербурга вислав. Хто над ними у вас головний?
0574	У ході вільного асоціативного експерименту було опитано 20 осіб, які представляють різні статі, вікові та соціальні категорії, регіони та інше. Двадцятьом респондентам було запропоновано написати асоціації, які викликають такі слова: акторка, амбасадорка, асистентка, бармен, боксер, борчиня, букмекерка, викладач, депутатка, дизайнер, диспетчер, інкасаторка, курсантка, ліснича, льотчиця, медсестра, металургиня, покоївка, прибиральниця, тренер, фотографеса, художниця, шефиня, ювелірка. Принцип добору слів - 6 “звичних” фемінітивів, 7 іменників-назв професій, які граматично належать до чоловічого роду, 12 “незвичних”(що не вважаються часто вживаними) фемінітивів. Джерело “незвичних” фемінітивів - “Словничок фемінітивів для прес-офіцерів та прес-офіцерок територіальних управлінь Державної служби України з надзвичайних ситуацій”, Київ 2018. Респонденти дали слова-реакції на слова-стимули: всього нараховано 635 слів-реакцій. Варто зазначити, що 3 респонденти не мали бажання брати участь у есперименті. Саме вони не надали слів-реакцій на деякі слова-стимули. У всіх реєстрових словах переважають синтмагматичні асоціації. Найкраще слова та власне експримент сприймалися представниками вікової категорії від 19 до 25 років, тоді як найгірше - представниками найстаршої вікової групи - від 45 до 50 років. Якість сприйняття я визначаю як розуміння слова-стимула, відсутність питань на кшталт(цитую) : “ А що це значить?”, “А що тут писати?”.	У ході вільного асоціативного експерименту було опитано 20 осіб, які представляють різні статі, вікові та соціальні категорії, регіони та інше. Двадцятьом респондентам було запропоновано написати асоціації, які викликають такі слова: акторка, амбасадорка, асистентка, бармен, боксер, борчиня, букмекерка, викладач, депутатка, дизайнер, диспетчер, інкасаторка, курсантка, ліснича, льотчиця, медсестра, металургиня, покоївка, прибиральниця, тренер, фотографеса, художниця, шефиня, ювелірка. Принцип добору слів — 6 “звичних” фемінітивів, 7 іменників-назв професій, які граматично належать до чоловічого роду, 12 “незвичних”(що не вважаються частовживаними) фемінітивів. Джерело “незвичних” фемінітивів —“Словничок фемінітивів для прес-офіцерів та прес-офіцерок територіальних управлінь Державної служби України з надзвичайних ситуацій”, Київ 2018. Респонденти дали слова-реакції на слова-стимули: всього нараховано 635 слів-реакцій. Варто зазначити, що 3 респонденти не мали бажання брати участь у експерименті. Саме вони не надали слів-реакцій на деякі слова-стимули. У всіх реєстрових словах переважають синтагматичні асоціації. Найкраще слова та власне експеримент сприймалися представниками вікової категорії від 19 до 25 років, тоді як найгірше — представниками найстаршої вікової групи — від 45 до 50 років. Якість сприйняття я визначаю як розуміння слова-стимула, відсутність питань на кшталт (цитую): “А що це значить?”, “А що тут писати?”.
0577	Помивши посуд та залишивши коней на новій траві, я перетнув неглибоку річку та повільно рушив до пагорба у форму сідла. Це був чудовий день червня. Ніколи у своєму житті я не бачив стільки пташок, метеликів, стрекоз та коників, і таких крилатих створінь у повітрі та в полях. Я дослідив пагорб у форму сідла та від основи до верху. Я не знайшов жодних знаків закопаного скарбу. Там не було ні купки каміння, ні давніх порізів на деревах, жодного доказу трьохсот доларів, що були зазначені в документі стараго Рундла.	Помивши посуд та залишивши коней на новій траві, я перетнув неглибоку річку та повільно рушив до пагорба у формі сідла. Це був чудовий день червня. Ніколи у своєму житті я не бачив стільки пташок, метеликів, стрекоз та коників і таких крилатих створінь у повітрі та в полях. Я дослідив пагорб у формі сідла від основи до верху. Я не знайшов жодних знаків закопаного скарбу. Там не було ні купки каміння, ні давніх порізів на деревах, жодного доказу трьохсот доларів, що були зазначені в документі старого Рундла.
0578	Сьогодні у наших соколиків свято. День Повітряних Сил Збройних Сил України! Хай небо і вітри будуть прихильні до вас! Будьте небесною карою для ворога і поряд з Зевсом і Тором смажте того хто прийшов з мечем на нашу землю! Слава Героям!	Сьогодні у наших соколиків свято. День Повітряних сил Збройних сил України! Хай небо і вітри будуть прихильні до вас! Будьте небесною карою для ворога і поряд із Зевсом і Тором смажте того, хто прийшов із мечем на нашу землю! Слава Героям!
0580	Та Варенуха з портфелем вибіг з кабінету. Він спустився на нижній поверх, побачивши довжелезну чергу біля каси, дізнався в касира, що та за годину чекає аншлаг, тому що публіка прямо валом пішла, як тільки побачила додоткову афішу, наказав касиру загнути та не продавати тридцять найкращих місць у ложах та партері, вискочівши з каси, одразу ж на ходу відбився від назойливих контрамарочників і нирнув у свій кабінетик, щоб взяти кепку. У цей час затрескотів телефон. — Так! - крикнув Варенуха. — Іван Савелійович? - дізналася слухавка препротивни гнусавим голосом. — Його немає в театрі! - крикнув був Варенуха, та слухавка одразу ж перебила: — Не вдайте дурня, Іван Савелійович, а слухайте. Телеграмми ці нікуди не носіть і нікому не показуйте. — Хто це каже? - взревів Варенуха, — припиніть, громадянин, ці штучки! Вас зараз же помітять! Ваш номер?	Та Варенуха з портфелем вибіг із кабінету. Він спустився на нижній поверх, побачивши довжелезну чергу біля каси, дізнався в касира, що та за годину чекає аншлаг, тому що публіка прямо валом пішла, як тільки побачила додоткову афішу, наказав касиру загнути та не продавати тридцять найкращих місць у ложах та партері, вискочивши з каси, одразу ж на ходу відбився від назойливих контрамарочників і нирнув у свій кабінетик, щоб узяти кепку. У цей час затріскотів телефон. — Так! — крикнув Варенуха. — Іване Савелійовичу? — дізналася слухавка препротивни гнусавим гугнявим голосом. — Його немає у театрі! —крикнув був Варенуха, та слухавка одразу ж перебила: — Не вдавайте дурня, Іване Савелійовичу, а слухайте. Телеграми ці нікуди не носіть і нікому не показуйте. — Хто це каже? — взревів Варенуха, — припиніть, громадянине, ці штучки! Вас зараз же помітять! Ваш номер?
0582	Протягом двох місяців Ґудлоу Бенкс і я, окремо одне від одного, спробували всі методи, до яких могли додуматись, щоби відслідкувати втікачів. Ми використовували свої дружні стосунки, щоб уплинути на продавця квитків, конюхів, залізничних провідників, та нашого одного самотнього, забутого поліцейського, але марно. Потім ми стали кращими друзями і найзапеклішими ворогами. Кожного вечора після роботи ми збиралися в дальній кімнаті Снайдерового бару, щоб пограти в доміно і розставити пастки в розмовах, аби дізнатися, чи щось було знайдено. Саме так роблять суперники.	Протягом двох місяців Ґудлоу Бенкс і я, окремо один від одного, спробували всі методи, до яких могли додуматись, щоби відслідкувати втікачів. Ми використовували свої дружні стосунки, щоб уплинути на продавця квитків, конюхів, залізничних провідників та нашого одного самотнього, забутого поліцейського, але марно. Потім ми стали найкращими друзями і найзапеклішими ворогами. Кожного вечора після роботи ми збиралися в дальній кімнаті Снайдерового бару, щоб пограти в доміно і розставити пастки в розмовах, аби дізнатися, чи щось було знайдено. Саме так роблять суперники.
0583	Маргарита торсонула штору в бік і сіла боком на підвіконня, огорнувши коліно руками. Місячне світло лизнуло її з правого боку. Маргарита підняла голову до місяця і зобразила вдумливе та поетичне обличчя. Кроки пролунали ще зо два рази, а тоді неочікувано затихли. Ще трошки помилувавшись місяцем, зітхнувши для пристойності, Маргарита повернула голову до саду і дійсно побачила Миколу Івановича, який мешкав на нижньому поверсі цієї самої садиби. Місяць яскраво обливав Миколу Івановича. Він сидів на лавочці, і з усього було видно, що він опустився на неї раптово. Пенсне на його обличчі якось перекосилось, а свій портфель він стискав у руках. - А, здрастуйте, Миколо Івановичу! - сумним голосом сказала Маргарита, - добрий вечір! Ви з засідання? Микола Іванович нічого на це не відповів. - А я, - продовжувала Маргарита, все більше вилазячи в сад, - сиджу сама, як бачите, сумую, дивлюсь на місяць і слухаю вальс.	Маргарита торсонула штору в бік і сіла боком на підвіконня, огорнувши коліно руками. Місячне світло лизнуло її з правого боку. Маргарита підняла голову до місяця і зобразила вдумливе та поетичне обличчя. Кроки пролунали ще зо два рази, а тоді неочікувано затихли. Ще трошки помилувавшись місяцем, зітхнувши для пристойності, Маргарита повернула голову до саду і дійсно побачила Миколу Івановича, який мешкав на нижньому поверсі цієї самої садиби. Місяць яскраво обливав Миколу Івановича. Він сидів на лавочці, і з усього було видно, що він опустився на неї раптово. Пенсне на його обличчі якось перекосилось, а свій портфель він стискав у руках. — А, здрастуйте, Миколо Івановичу! — сумним голосом сказала Маргарита, — добрий вечір! Ви з засідання? Микола Іванович нічого на це не відповів. — А я, — продовжувала Маргарита, все більше вилазячи в сад, — сиджу сама, як бачите, сумую, дивлюсь на місяць і слухаю вальс.
0584	Пістя того, як я вимив посуд та зробив ставку на коней на новій траві, я перейшов мілку річку та пройшов по зламаному кедру вверх до вершини пагорба, який мав форму сідла. Це був прекрасний липневий день. Я ніколи у своєму житті не бачив стільки птахів, стільки метеликів, бабок, коників, та стільки крилатих та жалячих тварин у повітрі та на полях. Я оглянув пагорб, схожий на сідло, с низу до верху. Я збагнув абсолютну присутність знаків наявності захованого скарбу. Там не було ані купи каміння, ані древніх сполохів дерев, ніяких доказів трьохсот тисяч долларів, як сказано у документі старого Рендла.	Після того як я вимив посуд та зробив ставку на коней на новій траві, я перейшов мілку річку та пройшов по зламаному кедру до вершини пагорба, який мав форму сідла. Це був прекрасний липневий день. Я ніколи у своєму житті не бачив стільки птахів, стільки метеликів, бабок, коників та стільки крилатих і кусливих тварин у повітрі та на полях. Я оглянув пагорб, схожий на сідло, с низу до верху. Я збагнув абсолютну присутність знаків наявності захованого скарбу. Там не було ані купи каміння, ані древніх сполохів дерев, ніяких доказів трьохсот тисяч доларів, як сказано у документі старого Рендла.
0585	"Хм, я не знаю", я сказав. "Рандли - прості, але надійні сільські люди. Можливо, виробники папіру намагалися провести оборудку". Та потім Гудлоу Бенкс повів себе настільки емоційно, наскільки йому дозволяла його освіта. Він скинув окуляри зі свого носа та виразно подивився на мене. "Я часто казав тобі, що ти дурень", він сказав. "Ти дозволив себе обдурити повному телепню. Та ти обдурив і мене теж" "Як", я спитав, "я обдурив тебе?" "Своїм невіглаством", він відповів. "Двічі я знаходив в твоїх планах такі недоліки, яких загальна середня освіта мала би дати тобі уникнути. Також", він продовжив, "Женучись за цим шахрайством, мені довелося понести такі витрати, які я не міг собі дозволити. Все, з мене досить."	"Хм, я не знаю, я сказав. — Рандли — прості, але надійні сільські люди. Можливо, виробники паперу намагалися провести оборудку". Та потім Гудлоу Бенкс повів себе настільки емоційно, наскільки йому дозволяла його освіта. Він скинув окуляри зі свого носа та виразно подивився на мене. "Я часто казав тобі, що ти дурень, — він сказав. — Ти дозволив себе обдурити повному телепню. Та ти обдурив і мене теж". "Як, я спитав, — я обдурив тебе?" "Своїм невіглаством, він відповів. — Двічі я знаходив у твоїх планах такі недоліки, яких загальна середня освіта мала би дати тобі уникнути". Також, — він продовжив, — Женучись за цим шахрайством, мені довелося понести такі витрати, скільки я не міг собі дозволити. Все, з мене досить".
0586	- Чи-то ми вже на полюсі? - запитав я в капітана, відчуваючи, як б'ється серце. - Я цього не знаю. - відповів він. - О півдні ми будемо на місці. - Але чи сонце підніметься в цьому тумані? - сказав я дивлячись у сірувате небо. - Коли хоч трохи з'явиться, мені цього достатньо. - відповів капітан. У десяти милях від Наутілусу, у напрямку півдня, на висоту двухсот метрів піднімався самотній острівець. Ми прямували до нього, обережно, бо це море могло бути засіяно підводними каменями. Через годину, ми дісталися того острівція. Дві години опісля, ми закінчили тур. Він нараховував від чотирьох до п'яти миль руху по колу. Величезну землю розділяв вузенький канал. Континет, межі якого, можливо, ми не зможемо осягнути.	— Чи-то ми вже на полюсі? — запитав я в капітана, відчуваючи, як б'ється серце. —Я цього не знаю. — відповів він. - Опівдні ми будемо на місці. —Але чи сонце підніметься в цьому тумані? —сказав я, дивлячись у сірувате небо. — Коли хоч трохи з'явиться, мені цього достатньо, — відповів капітан. У десяти милях від Наутілусу, у напрямку півдня, на висоту двохсот метрів піднімався самотній острівець. Ми прямували до нього обережно, бо це море могло бути всіяне підводними каменями. За годину ми дісталися того острівця. Дві години опісля ми закінчили тур. Він нараховував від чотирьох до п'яти миль руху по колу. Величезну землю розділяв вузенький канал. Континент, межі якого, можливо, ми не зможемо осягнути.
0589	Шукаю квартиру у Львові! Надам перевагу Франківському або Галицьмому району Розраховую на вартість 8-10 тис грн Буде перевагою якщо у квартирі буде мікрохвильова піч, посудомийна машина та хороший інтернет Про мене: Молода дівчина 25ти років, без домашніх тварин, працюю у пфеті ІТ ( займаюсь дизайном ) Також було б плюсом, якби квартира знаходидилась недалеко від парку/лісу Дякую за увагу! +1 до карми за репост:)	Шукаю квартиру у Львові! Надам перевагу Франківському або Галицькому району Розраховую на вартість 8–10 тис. грн Буде перевагою, якщо у квартирі буде мікрохвильова піч, посудомийна машина та хороший інтернет Про мене: Молода дівчина 25 років, без домашніх тварин, працюю у сфері ІТ (займаюсь дизайном) Також було б плюсом, якби квартира знаходидилась недалеко від парку/лісу Дякую за увагу! +1 до карми за репост:)
0590	Передріздвяна дорога додому з офісу. Просто звернула з high street, а тут такі чудеса, і єдинороги, і ялинки на фасаді, і СОЛОВ'Ї співали! Лондон порожнісінький зараз, так незвичайно. Усі зараз святкують Різдво, а до Різдва вони панічно купують подарунки, ретельно обирають що будуть готувати на вечерю, стресують, одним словом. Завтра британці традиційно будуть дивитися привітання Королеви (The Monarch is expected to reference the country having a 'bumpy year', гг). Сама королева у той час має свою традицію – їхати до Sandringham House у Норфолк. Так робить вже 67 років. Завтра транспорт буде наполовину працювати, а вже сьогодні майже усі магазини та кафе закриті. Якщо вийде, поїду поклацаю різдвяні вогники і покажу вам. Веселого Різдва! 🎄🎄🎄	Передріздвяна дорога додому з офісу. Просто звернула з high street, а тут такі чудеса, і єдинороги, і ялинки на фасаді, і СОЛОВ'Ї співали! Лондон порожнісінький зараз, так незвичайно. Усі зараз святкують Різдво, а до Різдва вони панічно купують подарунки, ретельно обирають, що будуть готуватимуть на вечерю, стресують, одним словом. Завтра британці традиційно будуть дивитимуться привітання Королеви (The Monarch is expected to reference the country having a 'bumpy year', гг). Сама королева у той час має свою традицію — їхати до Sandringham House у Норфолк. Так робить уже 67 років. Завтра транспорт буде наполовину працюватиме, а вже сьогодні майже всі магазини та кафе закриті. Якщо вийде, поїду поклацаю різдвяні вогники і покажу вам. Веселого Різдва! 🎄🎄🎄
0591	-Так, з ліжком не пройдеш. Ека, помер зовсім невчасно, царство йому небесне! Перший взяв Михайла за плечі, другий - за ноги і припідняли: руки Михайла і край його халата застигли у повітрі. Третій - то був чоловік, схожий на жінку, - захрестились, і всі троє, безладно стукаючи ногами і ступаючи на підлогу Михайла, вийшли з палати. У грудях сплячого старого лунали свист і різноголосий спів. Пашка прислухався, подивився на темні вікна і з жахом скочив з ліжка. -Ма-а-ма! - простогнав він басом. І, не дочекавшись відповіді, він кинувся у сусідню палату. Тут світло від лампадки і нічника ледь-ледь освітлювали морок; хворі, схвильовані смертю Михайла, сиділи на своїх ліжках; змішуючись з тінями, лахматі, вони виглядали ширше, вищі зростом і здавалось, ставали все більшими; на останньому ліжку в кутку, де було темніше, сидів мужик і кивав головою і рукою.	-Так, із ліжком не пройдеш. Ех, помер зовсім невчасно, царство йому небесне! Перший узяв Михайла за плечі, другий — за ноги і припідняли: руки Михайла і край його халата застигли у повітрі. Третій — то був чоловік, схожий на жінку, — захрестились, і всі троє, безладно стукаючи ногами і ступаючи на підлогу Михайла, вийшли з палати. У грудях сплячого старого лунали свист і різноголосий спів. Пашка прислухався, подивився на темні вікна і з жахом скочив із ліжка. — Ма-а-мо! — простогнав він басом. І, не дочекавшись відповіді, він кинувся у сусідню палату. Тут світло від лампадки і нічника ледь-ледь освітлювали морок; хворі, схвильовані смертю Михайла, сиділи на своїх ліжках; змішуючись із тінями, лахматі, вони виглядали ширше, вищими на зріст, і здавалось, ставали все більшими; на останньому ліжку в кутку, де було темніше, сидів мужик і кивав головою і рукою.
0592	Ці слова були настільки неочікуваними і безглуздими, що Степан вирішив, що йому почулося. Абсолютно розгублений, він риссю побіг до спальні і застиг на порозі. Його волосся стало дибом, а на лобі з’явились дрібні крапельки поту. Гість в кімнаті був вже не один, а в компанії. В іншому кріслі сидів той самий тип, який йому привидівся в передпокої. Тепер його було чітко видно: вуса-пір‘їнки, скельце пенсне поблискує, а іншого скельця нема. Але в спальні справи виявились ще гіршими: на пуфику ювелірки в невимушеній позі розвалився хтось третій, а саме - неймовірних розмірів кіт зі стопкою горілки в одній лапі та вилкою, на яку він встиг наколоти маринований гриб, в іншій. Світло, і без того слабке в спальні, зовсім почало гаснути в очах Степана. «Ось так, виявляється, і сходять з глузду!» - подумав він і схопився за одвірок.	Ці слова були настільки неочікуваними і безглуздими, що Степан вирішив, що йому почулося. Абсолютно розгублений, він риссю побіг до спальні і застиг на порозі. Його волосся стало дибки, а на лобі з’явились дрібні крапельки поту. Гість у кімнаті був вже не один, а в компанії. В іншому кріслі сидів той самий тип, який йому привидівся в передпокої. Тепер його було чітко видно: вуса-пір‘їнки, скельце пенсне поблискує, а іншого скельця нема. Але в спальні справи виявились ще гіршими: на пуфику ювелірки в невимушеній позі розвалився хтось третій, а саме — неймовірних розмірів кіт із стопкою горілки в одній лапі та вилкою, на яку він встиг наколоти маринований гриб, — в іншій. Світло, і без того слабке в спальні, зовсім почало гаснути в очах Степана. «Ось так, виявляється, і сходять з глузду!» — подумав він і схопився за одвірок.
0594	Подумала сьогодні про рекламу у метро. Дедалі частіше різноманітні некомерційні/соціальні проєкти використовують метро у якості рекламного майданчика. Це справді вдала ідея, враховуючи пасажиропотік. Але! Наскільки реклама некомерційних проєктів часто поступається комерційним: 1. Реклама не інклюзивна. Використовуються неконтрастні фони, буквально білим по білому. Також поширені різні «креативні» шрифти, які на відстані, а тим паче на ескалаторі прочитати неможливо. 2. Незрозуміло, який головний посил. Образи на фото/картинках, не поєднуються з текстом. 3. Не креативна. Не привертає увагу, виглядає нудною. 4. Використовується забагато тексту, який, знов таки, на ескалаторі прочитати неможливо. Сумно бачити на таких бордах логотипи міжнародних організацій. P.S. Дуже хочу позитивно відзначити інформаційну продукцію безпосередньо від метрополітену, а також від МОЗу. Добре читається, просто, але привертає увагу, усе чітко та зрозуміло. Настав час громадському сектору чомусь вчитися у комунальних та державних установ)	Подумала сьогодні про рекламу у метро. Дедалі частіше різноманітні некомерційні/соціальні проєкти використовують метро у якості рекламного майданчика. Це справді вдала ідея, враховуючи пасажиропотік. Але! Наскільки реклама некомерційних проєктів часто поступається комерційним: 1. Реклама не інклюзивна. Використовують неконтрастні фони, буквально білим по білому. Також поширені різні «креативні» шрифти, які на відстані, а тим паче на ескалаторі прочитати неможливо. 2. Незрозуміло, який головний посил. Образи на фото/картинках, не поєднуються з текстом. 3. Не креативна. Не привертає увагу, виглядає нудною. 4. Використовується забагато тексту, який, знов-таки, на ескалаторі прочитати неможливо. Сумно бачити на таких бордах логотипи міжнародних організацій. P.S. Дуже хочу позитивно відзначити інформаційну продукцію безпосередньо від метрополітену, а також від МОЗу. Добре читається, просто, але привертає увагу, все чітко та зрозуміло. Настав час громадському сектору чогось учитися у комунальних та державних установ)
0595	Навмисний та випадковий плагіат. Перш за все я хотів би сказати що плагіат – це злочин який завдає шкоди як науці так і суспільству, тим більше якщо це навмисний плагіат. Навмисний плагіат полегшує навчання для студента чи науковця, проте людина використовує напрацювання іншого автора чи авторів. На мою думку, людина займаючись плагіатом не використовує доцільно час виділений на наукове дослідження чим завдає шкоди науці та суспільстві в цілому. Відповідно кількість науковців в світі зростає, але дослідження наукових проблем не відбувається так ефективно. Однак ненавмисний плагіат не можна відносити до злочинів. По-перше він не є таким поширеним як навмисний, та зустрічається доволі рідко. По-друге люди проводять дослідження незалежно один від одного, відповідно існує імовірність відкриття різних результатів досліджень. Проте основним фактором можна відзначити те, що люди роблять це ненавмисно, відповідно від такого плагіату в науковому суспільстві ніхто не захищений. Підсумовуючи вище сказане, я хочу сказати, що навмисний плагіат – це вибір кожної людини, і його потрібно вважати за злочин, а від випадкового плагіату ніхто не захищений, тому його краще потрібно провірити чи він дійсно випадковий.	Навмисний та випадковий плагіат. Перш за все я хотів би сказати, що плагіат — це злочин, який завдає шкоди як науці, так і суспільству, тим більше якщо це навмисний плагіат. Навмисний плагіат полегшує навчання для студента чи науковця, проте людина використовує напрацювання іншого автора чи авторів. На мою думку, людина, займаючись плагіатом, не використовує доцільно час, виділений на наукове дослідження, чим завдає шкоди науці та суспільству в цілому. Відповідно кількість науковців у світі зростає, але дослідження наукових проблем не відбувається так ефективно. Однак ненавмисний плагіат не можна відносити до злочинів. По-перше, він не є таким поширеним, як навмисний, та зустрічається доволі рідко. По-друге, люди проводять дослідження незалежно один від одного, відповідно існує ймовірність відкриття різних результатів досліджень. Проте основним фактором можна відзначити те, що люди роблять це ненавмисно, відповідно від такого плагіату в науковому суспільстві ніхто не захищений. Підсумовуючи вище сказане, я хочу сказати, що навмисний плагіат — це вибір кожної людини, і його потрібно вважати злочином, а від випадкового плагіату ніхто не захищений, тому його краще потрібно провірити чи він дійсно випадковий.
0597	ти заціниш красу небесну. Особисто я читав кожне слово з неймовірною насолодою і, навіть, зловтіхою. Спочатку подумав, що потрібно було подати на вхід, щоб так горіло. Але у ЗМІ про збільшення радіаційного фону не повідомляли. Значить або мідь здали на цвєтмєт, або порушення технології, або те і інше. Причому, порушення технології у них масове явище через деградацію інфраструктури, кадрів і воровство. Тому і песьи мухи — тільки питання часу.	Ти заціниш красу небесну. Особисто я читав кожне слово з неймовірною насолодою і навіть зловтіхою Спочатку подумав, що потрібно було подати на вхід, щоб так горіло. Але у ЗМІ про збільшення радіаційного фону не повідомляли. Значить або мідь здали на цвєтмєт, або порушення технологію, або те й інше. Причому порушення технології — у них масове явище через деградацію інфраструктури, кадрів і воровство. Тому і рої мух — тільки питання часу.