Datasets:

HPLT
/

ua-gec

Dataset card Data Studio Files Files and versions Community

Split (1)

train · 1.56k rows

Subsets and Splits

No community queries yet

The top public SQL queries from the community will appear here once available.

id stringlengths 4 4	source stringlengths 69 1.45k	target stringlengths 69 1.45k
0702	Він обернувся на Привида і, побачивши, що він дивиться на нього з обличчям, на якому якимось дивним чином були фрагменти всіх облич, які він йому показав, він боровся з цим. "Залиш мене! Верніть мене назад. Більше не переслідуйте мене! " В боротьбі, якщо це можна назвати боротьбою в якому Привид, не маючи видимого опору з власної сторони не був порушений будь-якими зусиллями свого противника,Скрудж зауважив, що його світло палало високо і яскраво; і неясно пов’язавши це з його впливом на нього, він схопив кришку вогнегасника і він раптово впав на голову. Дух упав під ним, так що вогнегасник покрив всю його форму; але хоча Скрудж натиснув на нього всією силою, він не міг приховати світло: воно струменіло з-під нього, у безперервній повінь на землі.	Він обернувся на Привида і, побачивши, що він дивиться на нього з обличчям, на якому якимось дивним чином були фрагменти всіх облич, які він йому показав, він боровся з цим. "Залиш мене! Верніть мене назад. Більше не переслідуйте мене!" У боротьбі, якщо це можна назвати боротьбою, в якій Привид, не маючи видимого опору, з власної сторони не був порушений будь-якими зусиллями свого противника, Скрудж зауважив, що його світло палало високо і яскраво; і неясно пов’язавши це з його впливом на нього, він схопив кришку вогнегасника і він раптово впав на голову. Дух упав під ним, так що вогнегасник покрив усю його форму; але хоча Скрудж натиснув на нього всією силою, він не міг приховати світло: воно струменіло з-під нього, у безперервній повені на землю.
0703	Моє улюблене свято - це Святий Вечір. Чому? Тут питання не в релігії, а більше в тих емоціях і відчутті того, що вся сім'я/родина зібралася разом за одним столом. Люблю ті розмови між собою, коли ми обговорюємо життя один одного, таким чином рефлексуємо про все те, що сталося за весь рік, а інколи розмови зачіпляють все життя. Свічка, дванадцять страв і люди,які зібралися за столом створюють такий антураж для події, що хочеться тут бути дуже довго. Занурюєшся з головою в цей вечір і забуваєш про ті турботи, які є в буденному житті. Так, досить важко думати про щось інше, коли діло доходить до колядування. Гості, які врочисто виступають в вертепі, кожного разу заставляють тішитися, як вперше. Люблю я це свято за традицію пронесену через віки. Таки це стає рідкістю, в містах панує "не та" атмосфера. Я вірю, що ці тенденції не будуть дійсністю і я зможу бачити цю атмосферу не тільки в своїй родині, а й разом із соціумом, що плекає свої традиції.	Моє улюблене свято — це Святий Вечір. Чому? Тут питання не в релігії, а більше в тих емоціях і відчутті того, що вся сім'я/родина зібралася разом за одним столом. Люблю ті розмови між собою, коли ми обговорюємо життя один одного, таким чином рефлексуємо про все те, що сталося за весь рік, а інколи розмови зачіпляють усе життя. Свічка, дванадцять страв і люди, які зібралися за столом, створюють такий антураж для події, що хочеться тут бути дуже довго. Занурюєшся з головою в цей вечір і забуваєш про ті турботи, які є в буденному житті. Так, досить важко думати про щось інше, коли діло доходить до колядування. Гості, які врочисто виступають у вертепі, кожного разу заставляють тішитися, як уперше. Люблю я це свято за традицію пронесену через віки. Таки це стає рідкістю, в містах панує "не та" атмосфера. Я вірю, що ці тенденції не будуть дійсністю і я зможу бачити цю атмосферу не тільки в своїй родині, а й разом із соціумом, який плекає свої традиції.
0704	Україна - країна , повна своєї історії та загадковості. Моє улюблене місто - Львів. Місто Лева... Часто можна почути фразу "Усі дороги ведуть у Рим" . Я вважаю , що український аналог цього афоризму - "Усі дороги ведуть до Львова" . Там ти ніби розчиняєшся у Середньовіччі , там тебе поглинає час. Ти не розумієш , де ти і котра зараз година. Хіба це не чудово? Місто Лева має свою історію ,і не поступається ніяким Римам і Парижам . У кожного міста є свій колорит , своя "перчинка" , свій запах. Львів пахне запашним горнятком кави , та щойно спеченої випічки. А чого варта площа Ринок! Підтримуймо українську культуру!	Україна — країна, повна своєю історією та загадковістю. Моє улюблене місто — Львів. Місто Лева... Часто можна почути фразу "Усі дороги ведуть у Рим". Я вважаю, що український аналог цього афоризму — "Всі дороги ведуть до Львова". Там ти ніби розчиняєшся у Середньовіччі, там тебе поглинає час. Ти не розумієш, де ти і котра зараз година. Хіба це не чудово? Місто Лева має свою історію і не поступається ніяким Римам і Парижам. У кожного міста є свій колорит, своя "перчинка", свій запах. Львів пахне запашним горнятком кави та щойно спеченої випічки. А чого варта площа Ринок! Підтримуймо українську культуру!
0705	Набрів тут на цікаву статтю про життя без дебагера. Тут мається на увазі, щось на кшталт gdb, що дозволяє покрокове відслідковування. В статті правильно говориться про проектування, втім не розкриваються деталі. Як правило, більшість функцій можна зробити короткими, десь до 20-ти рядків з невеликою, кількістю параметрів, як правило не більше трьох. Мінімізувати кількість галуджень максимум до трьох-чотирьох. До цього мене привчив Lisp, де ти матимеш проблеми, якщо не будеш дотримуватись цих правил. А також, де це можливо або не занадто дорого — юніт-тести. Вказана структура сильно полегшує їх написання.	Набрів тут на цікаву статтю про життя без дебагера. Тут мається на увазі щось на кшталт gdb, що дозволяє покрокове відслідковування. В статті правильно говориться про проектування, втім не розкрито деталей. Як правило, більшість функцій можна зробити короткими, десь до 20-ти рядків із невеликою кількістю параметрів, як правило не більше аніж три. Мінімізувати кількість галужень максимум до трьох-чотирьох. До цього мене привчив Lisp, де ти матимеш проблеми, якщо не будеш дотримуватись цих правил. А також, де це можливо або не занадто дорого — юніт-тести. Вказана структура сильно полегшує їхнє написання.
0706	"Ти впевнений, що тебе не заганяють в пастку?" — запитав я. "Я маю підозру, що твоя підказка, якою б вона не була, приведе нас до комісара поліції і кількох десятків копів!" "Мій дорогий, докторе", сказав Найт трішки грубо. "Хотів би нагадати вам, що я не гравець." "Дуже вибачаюся," — сказав я. "Але я сумніваюся, що ти знайдеш Джонса." Таксі зупинилося перед одним з найкрасивіших будинків. Чоловік з довгими рудими вусами і значком детектива на вдвороті плаща, походжав туди-сюди по вулиці. Час від часу,коли він відгортав свої вуса, щоб протерти обличчя, у ньому можна було впізнати риси колись відомого ньюйоркського детектива. Джонс продовжував уважно наглядати за вікнами та дверима будинку.	"Ти впевнений, що тебе не заганяють у пастку? — запитав я. — Я маю підозру, що твоя підказка, якою б вона не була, приведе нас до комісара поліції і кількох десятків копів!" "Мій дорогий, докторе, — сказав Найт трішки грубо. — Хотів би нагадати вам, що я не гравець". "Дуже перепрошую, — сказав я. — Але я сумніваюся, що ти знайдеш Джонса". Таксі зупинилося перед одним із найкрасивіших будинків. Чоловік із довгими рудими вусами і значком детектива на вдвороті плаща, походжав туди-сюди по вулиці. Час від часу, коли він відгортав свої вуса, щоб протерти обличчя, у ньому можна було впізнати риси колись відомого нью-йоркського детектива. Джонс продовжував уважно наглядати за вікнами та дверима будинку.
0707	А присяде той, кому під колеса попаде. Бо у нас водій винен тому, що водій. Ніяк цей совок не здохне.	А присяде той, кому під колеса попаде. Бо у нас водій винен тому, що водій. Ніяк цей совок не здохне.
0708	Два дописи тому я писав про ізраїльський проєкт з передбачення вогнищ коронавірусу (що дасть змогу впроваджувати обмеження локально) і жалівся, що не знаю його стану. Що ж, ось новини: https://wis-wander.weizmann.ac.il/life-sciences/two-steps-ahead-coronavirus Поки що вони просто збирають дані, але досить успішно. Пишуть, що американці, іспанці та італійці почали використовувати їхній метод. Ізраїльтяни закликають зв'язуватися, починати використовувати їхній метод та обмінюватися досвідом. Якщо мене читають ті, хто міг би це впровадити в Україні, подумайте.	Два дописи тому я писав про ізраїльський проєкт із передбачення вогнищ коронавірусу (що дасть змогу впроваджувати обмеження локально) і жалівся, що не знаю його стану. Що ж, ось новини: https://wis-wander.weizmann.ac.il/life-sciences/two-steps-ahead-coronavirus Поки що вони просто збирають дані, але досить успішно. Пишуть, що американці, іспанці та італійці почали використовувати їхній метод. Ізраїльтяни закликають зв'язуватися, починати використовувати їхній метод та обмінюватися досвідом. Якщо мене читають ті, хто міг би це впровадити в Україні, подумайте.
0709	Одного карантинного дня гуляв на Вовчинецьких горах. Те місце відоме мені ще з дитинства, колись там був один з найскладніших мото треків у Європі. І ми малі ходили дивитися на змагання. Схили були чисті, а природа просто чудовою. Зараз це місце просто знищене, як звичайними людьми, що залишають своє сміття, так і жахливою забудовою. Хтось мені казав, що будувати там взагалі заборонено в зв'язку з певними геологічними особливостями. Але існують у нас могутні чарівники, які за певну суму змінюють закони фізики. І ось росте нова кам'яна потвора, а унікальне місце знищено. Проте закони фізики невблаганні і перші зсуви тому підтвердження. Я вболіваю за фізику!!!	Одного карантинного дня гуляв на Вовчинецьких горах. Те місце відоме мені ще з дитинства, колись там був один із найскладніших мототреків у Європі. І ми малі ходили дивитися на змагання. Схили були чисті, а природа просто чудовою. Зараз це місце просто знищили як звичайні люди, що залишають своє сміття, так і жахлива забудова. Хтось мені казав, що будувати там узагалі заборонено в зв'язку з певними геологічними особливостями. Але існують у нас могутні чарівники, які за певну суму змінюють закони фізики. І ось росте нова кам'яна потвора, а унікальне місце знищено. Проте закони фізики невблаганні і перші зсуви — тому підтвердження. Я вболіваю за фізику!!!
0710	На Рагу.лі в прямому ефірі була хвиля обурення і нерозуміння, як же українка може таке видавати. Давайте все розставимо на свої місця. 1) Варто розуміти, що серед нас крім корисних ідіотів живуть ще й відверті вороги нашої держави. Вони, хто тихо, а хто публічно, роблять свою роботу. Так само холоднокровно і методично ми маємо проти цих ворогів вживати контрзаходів. 2) Варто розуміти як "карєнная кієвлянка" Єгорава стала корінною. З величезною ймовірністю, це нащадок тих, хто прийшов сто років тому і вмив Київ у крові українців. А далі окупанти осіли і стали плодити "карєннихкієвлян". 3) Виведена мною #формулаукраїнце ще жодного разу не дала збою і чітко ідентифікує "ху із ху". Стосовно цього коня, жоден член цієї формули не відмінний від нуля. Тож перед нами хто завгодно лише не представник української нації. Діймо прагматично, без емоцій! Переможемо! Слава нації! Смерть ворогам!	На Рагу.лі в прямому ефірі була хвиля обурення і нерозуміння, як же українка може таке видавати. Розставимо все на свої місця. 1) Варто розуміти, що серед нас, крім корисних ідіотів, живуть ще й відверті вороги нашої держави. Вони, хто тихо, а хто публічно, роблять свою роботу. Так само холоднокровно і методично ми маємо проти цих ворогів уживати контрзаходів. 2) Варто розуміти як "карєнная кієвлянка" Єгорава стала корінною. З величезною ймовірністю, це нащадок тих, хто прийшов сто років тому і вмив Київ у крові українців. А далі окупанти осіли і стали плодити "карєннихкієвлян". 3) Виведена мною #формулаукраїнце ще жодного разу не дала збою і чітко ідентифікує "ху із ху". Стосовно цього коня, жоден член цієї формули не відмінний від нуля. Тож перед нами хто завгодно, лише не представник української нації. Діймо прагматично, без емоцій! Переможемо! Слава нації! Смерть ворогам!
0711	Приклад мера Черкас виявився заразним: Мукачево теж забили на карантин. Бо все потрібно робити по уму. А це трохи інший скіл, ніж половим члєном на піанінє грати.	Приклад мера Черкас виявився заразним: у Мукачевому теж забили на карантин. Бо все потрібно робити по уму. А це трохи інший скіл, ніж половим члєном на піаніно грати.
0714	Це не відміняє того, що у республіканців щось сильно пробзділо і вони не змогли висунути когось кращого від Трампа.	Це не відміняє того, що у республіканців щось сильно пробзділо і вони не змогли висунути когось кращого від Трампа.
0719	"Гудлоу Бенкс", я сказав, "Мене зовсім не колишить твоя освіта. Я завжди ледве переносив освіченість в людях, та я зневажав її в тобі. Що та освіта зробила з тобою? Це прокляття для самого себе та нудьга для твоїх друзів. Досить," я сказав -- "досить цих твоїх водяних знаків та напрямів магнітної стрілки. Вони нічого не значуть для мене. Вони не мають відволікати мене від пошуків." Я вказав виделкою на невеличкий пагорб у формі в'ючного сідла, що височівся над рікою. "Я збираюся оглянути того пагорба", я продовжив "на скарби. Роби вибір зараз, чи ти зі мною, чи ні. Якщо ти хочеш дозволити водяному знаку чи магнітній стрілочці вибирати за тебе, ти не справжній шукач пригод. Обирай."	"Гудлоу Бенкс, — сказав я. — Мене зовсім не колише твоя освіта. Я завжди ледве переносив освіченість в людях, та я зневажав її в тобі. Що та освіта зробила з тобою? Це прокляття для самого себе та нудьга для твоїх друзів. Досить," я сказав -- "досить цих твоїх водяних знаків та напрямів магнітної стрілки. Вони нічого не значать для мене. Вони не мають відволікати мене від пошуків". Я вказав виделкою на невеличкий пагорб у формі в'ючного сідла, що височів над рікою. "Я збираюся оглянути того пагорба, — продовжив — на скарби. Роби вибір зараз, чи ти зі мною, чи ні. Якщо ти хочеш дозволити водяному знаку чи магнітній стрілочці вибирати за тебе, ти не справжній шукач пригод. Обирай".
0720	Сьогодні 9 жовтня 2014 року. Сьогодні я вперше бачила дитину, якій немає і дня, якій немає і півдня. У неї очі глибокого синього кольору, довгі лапки, які вона так мило протягує, темне волоссячко, маленьке вушко виглядає з-під шапочки і ніс квасолинкою. Сьогодні у мене дуже особливий день, бо в мене народилася племінниця. І я буду її хрещеною матір*ю. І сьогодні я усвідомила як ніколи, як це все надзвичайно і непросто - народити дитину. Моя сестра - надзвичайна. Народити дитину - надзвичайно. Ніхто з нас нічого про це не знає і навіть у найсміливіших думках не уявляє, поки не пройде це сама. У мене найкрутіша сестра на світі.	Сьогодні 9 жовтня 2014 року. Сьогодні я вперше бачила дитину, якій немає і дня, якій немає і пів дня. У неї очі глибокого синього кольору, довгі лапки, які вона так мило протягує, темне волоссячко, маленьке вушко виглядає з-під шапочки і ніс квасолинкою. Сьогодні у мене дуже особливий день, бо в мене народилася племінниця. І я буду її хрещеною матір`ю. І сьогодні я усвідомила як ніколи, як це все надзвичайно і непросто — народити дитину. Моя сестра — надзвичайна. Народити дитину — надзвичайно. Ніхто з нас нічого про це не знає і навіть у найсміливіших думках не уявляє, поки не пройде це сама. У мене найкрутіша сестра на світі.
0721	Щасливіше за двох інших був Іешуа. В першу ж годину його почали уражати непритомність, а згодом він впав у забуття, повісивши голову у розмотаній чалмі. Мухи та оводи тому й абсолютно обліпили його так, що його обличчя зникло під чорною ворушующуюся масою. У паху, і на животі, і під пахвами сиділи жирні оводи та смоктали жовте оголене тіло. Підпорядковуючись жестам людини в капюшоні, один з палачів взяв спис і постукав ним спершу по одній, а потім по іншій руці Іешуа, витягнутим та прив'язаним мотузками до поперековою перекладини стовпа. Тіло з вип'яченими ребрами здригнулось. Палач провів кінцем спису по животі. Тоді Іешуа підвів голову, і мухи з гудінням зняйлись, і відкрилось обличчя повішаного, набрякле від укусів, з заплившими очима, невпізнаваєме обличчя...	Щасливішим за двох інших був Ієшуа. В першу ж годину його почала вражати непритомність, а згодом він впав у забуття, повісивши голову у розмотаній чалмі. Мухи та оводи тому й абсолютно обліпили його так, що його обличчя зникло під чорною рухомою масою. У паху, і на животі, і під пахвами сиділи жирні оводи та смоктали жовте оголене тіло. Підпорядковуючись жестам людини в капюшоні, один із палачів узяв списа і постукав ним спершу по одній, а потім по іншій руці Ієшуа, витягнутим та прив'язаним мотузками до поперековою перекладини стовпа. Тіло з вип'яченими ребрами здригнулось. Палач провів кінцем списа по животі. Тоді Ієшуа підвів голову, і мухи з гудінням знялись і відкрили обличчя повішаного, набрякле від укусів, з заплившими очима, невпізнаване обличчя...
0722	— Та на ньому люди є! — крикнув Торчаков. — Точно є! Мені Іван Степанич розповідав - на всіх планетах є люди, на сонці і на місяці! Правда ... А може, вчені і брешуть, нечистий їх знає! Стривай, ніяк кінь стоїть! Так і є! На півдорозі до будинку, біля Кривої Балочки, Торчаков і його дружина побачили осідланого коня, який стояв нерухомо і нюхав землю. Біля дороги на купині сидів рудий козак і, зігнувшись, дивився собі в ноги. - Христос Воскрес! - крикнув йому Максим. - Воістину воскрес, - відповів козак, не піднімаючи голови. - Куди їдеш? - Додому, на пільгу. - Навіщо ж тут сидиш? - Та так ... захворів ... Нема сил їхати. - Що ж у тебе болить? - Все болить. - Хм ... от дідько! У людей свято, а ти хворієш! Та ти б в село або на заїжджий їхав, а що так сидіти?	— Та на ньому люди є! — крикнув Торчаков. — Точно є! Мені Іван Степанич розповідав — на всіх планетах є люди, на Сонці і на Місяці! Правда ... А може, вчені і брешуть, нечистий їх знає! Стривай, ніяк кінь стоїть! Так і є! На півдорозі до будинку, біля Кривої Балочки, Торчаков і його дружина побачили осідланого коня, який стояв нерухомо і нюхав землю. Біля дороги на купині сидів рудий козак і, зігнувшись, дивився собі в ноги. — Христос воскрес! — крикнув йому Максим. — Воістину воскрес, — відповів козак, не піднімаючи голови. — Куди їдеш? — Додому, на пільгу. — Навіщо ж тут сидиш? — Та так ... захворів... Нема сил їхати. — Що ж у тебе болить? — Все болить. — Хм ... от дідько! У людей свято, а ти хворієш! Та ти б в село або на заїжджий їхав, а що так сидіти?
0726	Після того, як Майстер допив другу склянку, його очі зробилися живими та усвідомленими. - От це вже інша справа -сказав Воланд, примружуючись, - тепер поговоримо. Хто Ви такий? - Я тепер ніхто, - відповів Майстер, і посмішка викривила його рота. - Звідки Ви щойно? - З будинку скорботи. Я - психічнохворий, - відповів прибулець. Цих слів Маргарита не витримала і знову заплакала. Згодом вона протерла очі і вскрикнула: - Жахливі слова! Жахливі слова! Він Майстер, мессір, я Вас попереджаю про це. Вилікуйте його, він вартий того. - Ви знаєте, з ким зараз спілкуєтеся, - спитав у прибулого Воланд, - у кого Ви знаходитеся? - Знаю, - відповів Майстер, - моїм сусідом в божевільні був цей хлопчик, Іван Безхатній. Він розповів мені за Вас. - А як же, а як же, - озвався Воланд, - я мав задоволення зустрітися з цим молодиком на Патріархових ставках. Він ледь мене самого не звів з розуму, доводячи, що мене немає! Але Ви ж вірите, що це дійсно я?	Після того, як Майстер допив другу склянку, його очі зробилися живими та усвідомленими. — От це вже інша справа, — -сказав Воланд, примружуючись, — тепер поговоримо. Хто ви такий? — Я тепер ніхто, — відповів Майстер, і посмішка викривила його рота. — Звідки ви щойно? — З будинку скорботи. Я — психічно хворий, — відповів прибулець. Цих слів Маргарита не витримала і знову заплакала. Згодом вона протерла очі і вскрикнула: — Жахливі слова! Жахливі слова! Він Майстер, мессіре, я вас попереджаю про це. Вилікуйте його, він вартий того. — Ви знаєте, з ким зараз спілкуєтеся, — спитав у прибулого Воланд, — у кого ви знаходитеся? — Знаю, —відповів Майстер, —моїм сусідом у божевільні був цей хлопчик, Іван Безхатній. Він розповів мені за вас. — А як же, а як же, — озвався Воланд, — я мав задоволення зустрітися з цим молодиком на Патріархових ставках. Він ледь мене самого не звів із розуму, доводячи, що мене немає! Але Ви ж вірите, що це дійсно я?
0728	Вони можуть робити усе, що забажають. Звичайно, вони можуть. Звичайно, вони можуть. Привіт, мій милий друже!». «Вітаю!» — відповів хлопчик. —«Ти знаєш Полтерерів, на вулиці через одну, на розі?» — спитав Скрудж. «Впевнений, що так,» — відповів малий. «Розумний хлопчик!» — сказав Скрудж. — «Видатний хлопчик!	Вони можуть робити усе, що забажають. Звичайно, вони можуть. Привіт, мій милий друже!». «Вітаю!» — відповів хлопчик. «Ти знаєш Полтерерів, на вулиці через одну, на розі?» — спитав Скрудж. «Упевнений, що так», — відповів малий. «Розумний хлопчик! — сказав Скрудж. — Видатний хлопчик!»
0731	"Доказом є мій почерк, мій підпис. Виконуйте підтвердження, встановіть приховане спостереження Воландом Ліходєєвим". За двадцять років своєї діяльності в театрах Варенуха бачив всіляке, але тепер він відчув, нібито розум його застілає мороком, і він нічого не зміг вимовити, окрім життєвої і до того ж цілком недолучної фрази: – Цього не може бути! Римський зробив не так. Він підвівся, відкрив двері, рявкнув крізь них до кур'єрши, що сиділа на табуреті: – Нікого, окрім листонош, не впускати! – і зачинив кабінет на ключ. Потім він вийняв із письмового стола стопку паперу і почав завзято порівнювати цупкі, з нахилом вліво, літери в фотограмі з літерами в резолюціях Степана і в його ж підписах, збагачених гвинтовою закорючкою. Варенуха, навалившись на стіл, палко дихав в щоку Римському. – Це його почерк, – нарешті твердо сказав фіндиректор, а Варенуха озвався, наче луна:	"Доказом є мій почерк, мій підпис. Виконуйте підтвердження, встановіть приховане спостереження Воландом Ліходєєвим". За двадцять років своєї діяльності в театрах Варенуха бачив усіляке, але тепер він відчув, нібито розум його застилає мороком, і він нічого не зміг вимовити, окрім життєвої і до того ж цілком недолучної фрази: – Цього не може бути! Римський зробив не так. Він підвівся, відкрив двері, рявкнув крізь них до кур'єрши, що сиділа на табуреті: – Нікого, окрім листонош, не впускати! – і зачинив кабінет на ключ. Потім він вийняв із письмового стола стопку паперу і почав завзято порівнювати цупкі, з нахилом вліво, літери в фотограмі з літерами в резолюціях Степана і в його ж підписах, збагачених гвинтовою закорючкою. Варенуха, навалившись на стіл, палко дихав у щоку Римському. – Це його почерк, – нарешті твердо сказав фіндиректор, а Варенуха озвався, наче луна:
0732	Їздила в Одесу на день народження і отримала неоціненний подарунок. Це не ноутбук, який купиш за гроші. Не цукерки, які забудуться. Це зустріч із людьми, які не з'являлись моєму житті вже цілих десять років. За чотири години перебування я встигла прив'язатися духовно до цієї родини, а це для мене означає набагато більше, ніж подаровані гроші, книжки чи солодощі. Я побачила людей, які люблять мене, хоч бачили лише двічі. Так і я полюбила всіх їх. Просто за те, що вони є.	Їздила в Одесу на день народження й отримала неоціненний подарунок. Це не ноутбук, який купиш за гроші. Не цукерки, які забудуться. Це зустріч із людьми, які не з'являлись моєму житті вже цілих десять років. За чотири години перебування я встигла прив'язатися духовно до цієї родини, а це для мене означає набагато більше, ніж подаровані гроші, книжки чи солодощі. Я побачила людей, які люблять мене, хоч бачили лише двічі. Так і я полюбила всіх їх. Просто за те, що вони є.
0733	Кожний. Відвезу цю пошту зараз і відразу треба назад їхати. А що? За одинадцять років під час щоденних поїздок, напевно, було пережито багато цікавих пригод. У ясні літні та суворі осінні ночі або взимку, коли трійцю, виючи, крутить зла хуртовина, складно вберегтися від страшного, моторошного. Напевно не раз носили коні, грузнув у трясовині тарантас, нападали лихі люди, збивала зі шляху пурга... Уявляю, скільки пригод було у вас за одинадцять років! - сказав студент. - Що, певно, страшно їздити? Він говорив і чекав, що поштар розповість йому щось, а той похмуро мовчав та пірнав у свій комір. Попри те починало світати. Було непомітно, як небо змінювало колір; воно все ще здавалось темним, але було видно коней, і погонщика, і дорогу. Місячний серп ставав все білішим, а хмара, що розтягнулася під ним, схожа на гармату з лафетом, трохи жовтіла на своєму нижньому краї. Скоро стало видно обличчя поштаря. Воно було мокре від роси, сіре та нерухоме, як у мертвяка. На ньому застиг вираз тупої, понурої злоби, наче поштар все ще відчував біль та продовжував сердитися на погонича.	Кожний. Відвезу цю пошту зараз і відразу треба назад їхати. А що? За одинадцять років під час щоденних поїздок, напевно, було пережито багато цікавих пригод. У ясні літні та суворі осінні ночі або взимку, коли трійцю, виючи, крутить зла хуртовина, складно вберегтися від страшного, моторошного. Напевно, не раз носили коні, грузнув у трясовині тарантас, нападали лихі люди, збивала зі шляху пурга... "Уявляю, скільки пригод було у вас за одинадцять років! — сказав студент. — Що, певно, страшно їздити?" Він говорив і чекав, що поштар розповість йому щось, а той похмуро мовчав та пірнав у свій комір. Попри те починало світати. Було непомітно, як небо змінювало колір; воно все ще здавалось темним, але було видно коней, і погонщика, і дорогу. Місячний серп ставав все білішим, а хмара, що розтягнулася під ним, схожа на гармату з лафетом, трохи жовтіла на своєму нижньому краї. Скоро стало видно обличчя поштаря. Воно було мокре від роси, сіре та нерухоме, як у мертвяка. На ньому застиг вираз тупої, понурої злоби, наче поштар усе ще відчував біль та продовжував сердитися на погонича.
0736	Він побачить сидячого на лавочці солідну людину похилого віку з бородкою, у пенсні та з трохи свинячими лініями обличчя. Іван Миколайович завжди застає цього жителя особняка в одній і тій самій мріючій позі, з поглядом, зверненим до місяця. Івану Миколайовичу відомо, що, насолодившись місяцем, сидячий тот же час переведе очі на вікна ліхтаря та впреться в них, як би очікуя, що зараз вони розпахнуться і з'явиться на підвіконні щось незвичайне. Усе подальше Іван Миколайович знає напам'ять. Тут треба неодмінно якомога глибше зхоронитися під решіткою, бо от зараз сидячий почне неспокійно хитати головою, блукаючими очами ловити щось у повітрі, неодмінно заховпливо посміхатися, а потім він враз всплесне руками у якійсь солодощавій тузі, а потім і просто задоволено голосно буде бормотати: -Венера! ВЕнера!.. Ох я, дурень!..	Він побачить солідну людину похилого віку з бородкою, яка сидить на лавочці, у пенсне та з трохи свинячими лініями обличчя. Іван Миколайович завжди застає цього жителя особняка в одній і тій самій мрійливій позі, з поглядом, зверненим до місяця. Івану Миколайовичу відомо, що, насолодившись місяцем, сидячий тот же час переведе очі на вікна ліхтаря та впреться в них, наче очікуючи, що зараз вони розпахнуться і з'явиться на підвіконні щось незвичайне. Усе подальше Іван Миколайович знає напам'ять. Тут треба неодмінно якомога глибше зхоронитися під решіткою, бо от зараз сидячий почне неспокійно хитати головою, блукаючими очима ловити щось у повітрі, неодмінно захопливо посміхатися, а потім він ураз всплесне руками у якійсь солодощавій тузі, а потім і просто задоволено голосно буде бормотати: — Венера! Венера!.. Ох я, дурень!..
0737	Я киваю панові Бідлу і клякаю біля ліжка і перевіряю пульс голови. «Покажіть мені Вашу печінку... я маю на увазі Вашого язика" — кажу я. Потім я підвожу його повіки й придивляюся в його зіниці. «Як довго Ви вже хворієте?» — спитав я. «Мене підкосило — ох — минулої ночі,» — каже голова. «Прошу, дайте мені щось від цього, лікарю.» «Пане Фідл,» — кажу я, «відхиліть трохи фіранки, будь ласка.» «Бідл,» — каже молодик. «Чи не хочеться Вам з'їсти яєшню з салом, дядьку Джеймсе?» «Пане голова» — кажу я, прикладаю своє вухо до його правого плеча і прислухаюсь. «У Вас тяжкий випадок суперзапалення правої ключиці клавесину.»	Я киваю панові Бідлу і клякаю біля ліжка і перевіряю пульс голови. «Покажіть мені вашу печінку... я маю на увазі вашого язика", — кажу я. Потім я підводжу його повіки й придивляюся до його зіниць. «Як довго Ви вже хворієте?» — спитав я. «Мене підкосило — ох — минулої ночі, — каже голова. —Прошу, дайте мені щось від цього, лікарю». «Пане Фідле, — кажу я, —відхиліть трохи фіранки, будь ласка». «Бідле, — каже молодик. —Чи не хочеться вам з'їсти яєшню з салом, дядьку Джеймсе?» «Пане голово, — кажу я, прикладаю своє вухо до його правого плеча і прислухаюсь. —У вас тяжкий випадок суперзапалення правої ключиці клавесина».
0738	"Що ж, докторе" - сказав Лицар, не в змозі стримати ноту триумфу в голосі, "Бачив?" "Це чудово -чудово!" Не можу не проголосити, що наша кабіна розпочала свій шлях до повернення. "Але як ти це зробив? за допомогою якого методу індукції – "Мій любий, докторе," перебив великий вбивця, "теорія індукції – це для детективів. Мій метод більш сучасний. Я називаю його стрибкоподібна теорія. Без занепокоєння від важких ментальних феноменів, необхідних для містичного рішення, з простого ключа я знайшов рішення. Я поясню тобі метод, що я розробив для цієї справи. "Спочатку я довів, що, так як злочин здійснений в Нью Йорку в денний час, в публічному місці та при особливо жорстоких обставинах, і що найбільш професійний детектив провалив справу і злочинець може бути ніколи не знайдений. Ти не думаєш, що мій постулат буде виправданий прецедентом?”	"Що ж, докторе, — сказав Лицар, не в змозі стримати ноту тріумфу в голосі. — Бачив?" "Це чудово-чудово! Не можу не проголосити, що наша кабіна розпочала свій шлях до повернення". "Але як ти це зробив?За допомогою якого методу індукції?" "Мій любий, докторе, — перебив великий вбивця, — теорія індукції — це для детективів. Мій метод більш сучасний. Я називаю його — стрибкоподібна теорія. Без занепокоєння від важких ментальних феноменів, необхідних для містичного рішення, з простого ключа я знайшов рішення. Я поясню тобі метод, який я розробив для цієї справи". "Спочатку я довів, що, так як злочин здійснений у Нью-Йорку в денний час, у публічному місці та при особливо жорстоких обставинах, і що найбільш професійний детектив провалив справу і злочинець може бути ніколи не знайдений. Ти не думаєш, що мій постулат буде виправданий прецедентом?”
0742	Вони пішли поміж колон й зрештою дістались якоїсь іншої зали, що в ній, з якогось дива сильно пахло лимоном, чувся шурхіт і щось зачепило Маргариту по голові. Вона підскочила. - Не лякайтесь, - запопадливо заспокоїв Коровьєв, беручи Маргариту під руку, - бальні викрутаси Бегемота, та й потому. Загалом я дозволю собі зухвалість порадити вам, Маргарито Миколаївно, ніколи і нічого не боятися. Це нерозумно. Бал буде розкішний, не брехатиму вам. Ми побачимо осіб, міра влади яких у свій час була надзвичайно високою. Але, щоправда, як подумати про те, наскільки мікроскпічно малими є їхні можливості у порівнянні з можливостями того, у чиїй когорті я маю за честь бути, то стає просто смішно і, ба більше, аж сумно. До того ж ви й самі - королівської крові. - Як королівської крові? - налякано прошепотіла Маргарита й притулилася до Коровьєва.	Вони пішли поміж колон й зрештою дістались якоїсь іншої зали, що в ній, з якогось дива сильно пахло лимоном, чувся шурхіт і щось зачепило Маргариту по голові. Вона підскочила. — Не лякайтесь, — запопадливо заспокоїв Коровьєв, беручи Маргариту під руку, — бальні викрутаси Бегемота, та й потому. Загалом я дозволю собі зухвалість порадити вам, Маргарито Миколаївно, ніколи і нічого не боятися. Це нерозумно. Бал буде розкішний, не брехатиму вам. Ми побачимо осіб, міра влади яких у свій час була надзвичайно високою. Але, щоправда, як подумати про те, наскільки мікроскопічно малими є їхні можливості у порівнянні з можливостями того, у чиїй когорті я маю за честь бути, то стає просто смішно і, ба більше, аж сумно. До того ж ви й самі — королівської крові. — Як королівської крові? — налякано прошепотіла Маргарита й притулилася до Коровьєва.
0744	Вражають люди, які худнуть за допомогою вправ. Коли я займаюся спортом, результат нульовий. Схоже ДНК все ще вважає мене українським селянином із Середньовіччя. Типу: "О, знову тікаємо від татарви, хлопче? Не хвилюйся: збережемо тебе пухкеньким, як куріпка, ще переживеш цих кровожерливих виродків!"	Вражають люди, які худнуть за допомогою вправ. Коли я займаюся спортом, результат нульовий. Схоже ДНК усе ще вважає мене українським селянином із Середньовіччя. Типу: "О, знову тікаємо від татарви, хлопче? Не хвилюйся: збережемо тебе пухкеньким, як куріпка, ще переживеш цих кровожерливих виродків!"
0745	"Як ся маєш в Нью-Йорку, Джиммі?" "Норм. Працюю в одному з міських департаментів. Слухай, Бобе, давай підемо в одне знайоме місце, потеревенимо про старі добрі часи." Двоє чоловіків пішли по вулиці пліч-о-пліч. Чоловік з Заходу, наповнений усвідомленням власного успіху, людина що перебуває на піку кар'єри. Другий, запахнувши плаща, слухає з інтересом. Вони підійшли до аптеки на розі, осяяній яскравим штучним світлом, і синхронно повернулися один на одного. Чоловік з Заходу раптово зупинився та смикнув іншого раз руку. "Ти не Джиммі Уелс", – сказав він. "Двадцять років – це довгенько, але недостатньо аби змінити ніс людини з римського на курносий".	"Як ся маєш в Нью-Йорку, Джиммі?" "Норм. Працюю в одному з міських департаментів. Слухай, Бобе, давай підемо в одне знайоме місце, потеревенимо про старі добрі часи". Двоє чоловіків пішли по вулиці пліч-о-пліч. Чоловік із Заходу, наповнений усвідомленням власного успіху, людина, що перебуває на піку кар'єри. Другий, запахнувши плаща, слухає з інтересом. Вони підійшли до аптеки на розі, осяяній яскравим штучним світлом, і синхронно повернулися один на одного. Чоловік із Заходу раптово зупинився та смикнув іншого за руку. "Ти не Джиммі Велс, — сказав він. —Двадцять років — це довгенько, але недостатньо аби змінити ніс людини з римського на курносий".
0746	Голос лунав м'яко та ніжно. Трохи нижчий, ніби стоячи не так близько за ним, а на відстані. "Хто і що ти?", - спитав Скрудж. "Я - привид минулого Різдва" "Давно минулого?", - спитав Скрудж, оглядаючи статую "Ні. Твого минулого" Можливо, якби хтось спитав Скуджа, він би не зміг відповісти "чому", але від мав невимовно велике прагнення побачити дух в кепці, і благав його надіти її. "Що?" - крикнув Привид, "а ти б відклав так скоро своїми руками світло яке я дав? Чи тобі недостатньо того, що ти один з тих безумців, що зробили цю кепку та примусили мене довгі роки носити її, натягуючи аж до брів!"	Голос лунав м'яко та ніжно. Трохи нижчий, ніби стоячи не так близько за ним, а на відстані. "Хто і що ти?", — спитав Скрудж. "Я — привид минулого Різдва". "Давно минулого?", — спитав Скрудж, оглядаючи статую. "Ні. Твого минулого". Можливо, якби хтось спитав Скруджа, він би не зміг відповісти "чому", але мав невимовно велике прагнення побачити дух у кепці, і благав його надіти її. "Що?— крикнув Привид, — а ти б відклав так скоро своїми руками світло, яке я дав? Чи тобі недостатньо того, що ти — один із тих безумців, що зробили цю кепку та примусили мене довгі роки носити її, натягуючи аж до брів!"
0748	Знайомі ізраїльтяни поширюють інформацію про те, що ізраїльська команда на Європейській дівчачій олімпіаді з математики взяла срібло і дві бронзи. Один зі знайомих жаліється, що про це не розповідають по телебаченню, хоча цьому варто радіти і про це варто розповідати. І я радію за Ізраїль. Але не менше я радію за Україну, яка на тому ж змаганні взяла три срібла (https://www.egmo.org/egmos/egmo9/scoreboard/). Цьому теж варто радіти і про це теж варто розповідати!	Знайомі ізраїльтяни поширюють інформацію про те, що ізраїльська команда на Європейській дівчачій олімпіаді з математики взяла срібло і дві бронзи. Один зі знайомих жаліється, що про це не розповідають по телебаченню, хоча цьому варто радіти і про це варто розповідати. І я радію за Ізраїль. Але не менше я радію за Україну, яка на тому ж змаганні взяла три срібла (https://www.egmo.org/egmos/egmo9/scoreboard/). Цьому теж варто радіти і про це теж варто розповідати!
0749	Якщо чесно, то я непроти, щоб він керував якмога довше. Боінший наробив би набагато більше біди.	Якщо чесно, то я не проти, щоб він керував якомога довше. Бо інший наробив би набагато більше біди.
0751	Це правильно, це правда, це насправді сталося. Ха-ха!" Справді, для людини, що так багато років не сміялася, це був прекрасний сміх, надзвичайно характерний сміх. Вождь цілого племені гарних сміхів! "Я не знаю, яке сьогодні число!" - сказав Скрудж, - "Я не знаю, як довго я був поміж духів. Я нічого не знаю. Я просто дитина. Неважливо. Мені все одно.	"Це правильно, це правда, це насправді сталося. Ха-ха!" Справді, для людини, що так багато років не сміялася, це був прекрасний сміх, надзвичайно характерний сміх. Вождь цілого племені гарних сміхів! "Я не знаю, яке сьогодні число! — сказав Скрудж. — Я не знаю, як довго я був поміж духів. Я нічого не знаю. Я просто дитина. Неважливо. Мені все одно".
0753	«Я почуваюсь трохи краще, лікарю - сказав мер, - буду проклятий, якщо цього не сталося. Тепер скажи мені трохи брехні про цей набряк в лівій частині, і я можу підпертися і трохи ковбасних та гречаних коржів». «Я зробив кілька пасів руками.» «Зараз, - кажу я, - запалення зникло. Права частка перигелію стихла. Ви стаєте сонними. Ви більше не можете тримати очі відкритими. Наразі хвороба перевіряється. Зараз ви спите». Мер повільно заплющив очі і почав хропіти. «Ви спостерігаєте, містере Тідл, - кажу я, - «чудеса сучасної науки». «Біддл», - каже він, - «Коли ви дасте дядьку решту лікування, доктор Пух-пух?»	«Я почуваюсь трохи краще, лікарю, — сказав мер, — буду проклятий, якщо цього не сталося. Тепер скажи мені трохи брехні про цей набряк у лівій частині, і я можу підпертися і з'їсти трохи ковбасних та гречаних коржів». «Я зробив кілька пасів руками». «Зараз, —кажу я, — запалення зникло. Права частка перигелію стихла. Ви стаєте сонними. Ви більше не можете тримати очі відкритими. Наразі хвороба перевіряється. Зараз ви спите». Мер повільно заплющив очі і почав хропіти. «Ви спостерігаєте, містере Тідле, — кажу я, — чудеса сучасної науки». «Біддле», — каже він, — Коли ви дасте дядьку решту лікування, доктор Пух-пух?»
0757	За політичні переконання відповідають ті ж ділянки мозку, що і за релігійні. Я скажу більше, вірити можна у що завгодно: у дорєптілоїдов, комунізьм, русскій мір, навіть комп'ютерні технології викликають свящєнні війни. Втім, це все давно відомо, бо "нє створи собі кумира" ©.	За політичні переконання відповідають ті ж ділянки мозку, що й за релігійні. Я скажу більше, вірити можна у що завгодно: у дорептилоїдів, комунізм, "русскій мір", навіть комп'ютерні технології викликають священні війни. Втім це все давно відомо, бо "не створюй собі кумира" ©.
0758	Ця ментальність у біосі прописана. Причому прописала його географія, або "ландшафт" у термінології Гумільова. Люди з іншою ментальністю не виживали.	Ця ментальність у біосі прописана. Причому прописала її географія, або "ландшафт" у термінології Гумільова. Люди з іншою ментальністю не виживали.
0759	Після нещодавніх сумних новин про смерть Івана Вакарчука і надзвичайно цікавих спогадів про нього, що їх я бачив від різних людей у своїй стрічці, дуже приємно побачити це інтерв'ю із людиною живою. Віддавати шану померлим важливо. Але віддавати шану живим набагато важливіше. І Станіслав Йосипович на таку шану однозначно заслуговує!	Після нещодавніх сумних новин про смерть Івана Вакарчука і надзвичайно цікавих спогадів про нього, що їх я бачив від різних людей у своїй стрічці, дуже приємно побачити це інтерв'ю з людиною живою. Віддавати шану померлим важливо. Але віддавати шану живим набагато важливіше. І Станіслав Йосипович на таку шану однозначно заслуговує!
0761	Сью з інетересом визирнула у вікно. Що там можно порахувати ? Було видно тільки порожній і похмурий двір і задня стіна цегляного будинку метрів задвадцять. Дуже стара лоза, вузловата і гнила біля коріння повзла по стіні. Холодний подих осіні оголив лозу так що її гілки, майже голі, чіплялись за цекли. "Що це, люба?" спитала Сью. "Шість" сказав Джонсі, майже пошипки. "Вони падають швидше зараз. Три дні тому було майже сотня. Їх було дуже складно порахувати. Але зараз це просто. Щойно впав ще один. Лишилось лише пять." "Що пять, люба? Скажи своїй Сьюді."	Сью з інтересом визирнула у вікно. Що там можна порахувати? Було видно тільки порожній і похмурий двір і задня стіна цегляного будинку метрів за двадцять. Дуже стара лоза, вузлувата і гнила біля коріння, повзла по стіні. Холодний подих осені оголив лозу так, що її гілки, майже голі, чіплялись за цеглу. "Що це, люба?" — спитала Сью. "Шість, сказала Джонсі, майже пошепки. — Вони падають швидше зараз. Три дні тому було майже сотня. Їх було дуже складно порахувати. Але зараз це просто. Щойно впав ще один. Лишилось лише п`ять". "Що п`ять, люба? Скажи своїй Сьюді".
0767	Любі наші молодята! Від щирого серця вітаю вас з найпрекраснішим святом - днем народження вашої родини. Нехай кожен день подружнього життя буде сповненим любові, щирої вдячності за підтримку, благополуччя та дзвінкого дитячого сміху! Кохайте та дбайте про одне одного, піклуйтеся та підтримуйте у складнощах. А щоб ваш шлях розпочався з приємностей - дарую путівку на море. Відпочивайте, насолоджуйтесь сонечком, морем та прекрасним почуттям окрилення. Люблю вас дуже та щиро радію створенню нової родини! Бережи вас Бог!	Любі наші молодята! Від щирого серця вітаю вас із найпрекраснішим святом — днем народження вашої родини. Нехай кожен день подружнього життя буде сповненим любові, щирої вдячності за підтримку, благополуччя та дзвінкого дитячого сміху! Кохайте і дбайте про одне одного, піклуйтеся і підтримуйте у складнощах. А щоб ваш шлях розпочався з приємностей — дарую путівку на море. Відпочивайте, насолоджуйтесь сонечком, морем та прекрасним почуттям окрилення. Люблю вас дуже та щиро радію створенню нової родини! Бережи вас Бог!
0768	Хронос невблаганно жне своїм серпом останні години цього року, тож потрібно щось побажати. Зазвичай бажають всього доброго і найкращого але ті поняття є відносні, а у фіналі будемо все рівно мати згідно наших заслуг. Всесвіт прецизійно відколібрований механізм, у ньому немає місця випадковостям. То ж, бажаю всім пізнавати ці механізми і діяти з ними в гармонії, тоді й настане то все добре!	Хронос невблаганно жне своїм серпом останні години цього року, тож потрібно щось побажати. Зазвичай бажають усього доброго і найкращого, але ті поняття є відносні, а у фіналі будемо все рівно мати згідно з нашими заслугами. Всесвіт — прецизійно відкалібрований механізм, у ньому немає місця випадковостям. Тож бажаю всім пізнавати ці механізми і діяти з ними в гармонії, тоді й настане то все добре!
0769	Я повинен піти на обід. Ти дозволиш мені, Фред? Дозволь йому! Це ж милість, що він не потиснув тобі руку. Він був вдома протягом п'яти хвилин. Нічого не може бути теплішим. Його племінниця виглядає так само. Тому це зробив Топпер, коли прийшов. Це зробила товстенька сестра коли прийшла. Це зробив кожен, коли вони прийшли.	Я повинен піти на обід. Ти дозволиш мені, Фреде? Дозволь йому! Це ж милість, що він не потиснув тобі руку. Він був удома протягом п'яти хвилин. Нічого не може бути теплішим. Його племінниця виглядає так само. Тому це зробив Топпер, коли прийшов. Це зробила товстенька сестра, коли прийшла. Це зробили всі, коли вони прийшли.
0771	Випустили Python (мова програмування така) 2.7.18. Це останній реліз в гілці 2.7 та, взагалі, на цьому релізі припиняється підтримка другої гілки 🙁. Жаль, багато хто сидів на другій гілці, а за кілька років з моменту випуску, її вилизали. Третя гілка виглядає більш причесаною, але це все, що можна сказати гарного про неї. Вона несумісна з другою і більш повільна. Та й GIL нікуди не дівся. Колись я багато писав на Python2.Х. В ті часи, під час переходу між мінорними версіями завжди вилізали якісь несумісності. Як правило, по бібліотекам з коробки. Кажуть, що ситуація стала ще гіршою. Так що я не помилився, коли перейшов на Java. Тим більше, що в IT сталося багато гарного у вигляді golang, swift і kotlin. А emacs прекрасний для будь-якого разового дріб'язку.	Випустили Python (мова програмування така) 2.7.18. Це останній реліз у гілці 2.7 та, взагалі, на цьому релізі припиняється підтримка другої гілки 🙁. Жаль, багато хто сидів на другій гілці, а за кілька років з моменту випуску, її вилизали. Третя гілка виглядає більш причесаною, але це все, що можна сказати гарного про неї. Вона несумісна з другою і повільніша. Та й GIL нікуди не дівся. Колись я багато писав на Python2.Х. В ті часи, під час переходу між мінорними версіями, завжди вилізали якісь несумісності. Як правило, по бібліотеках із коробки. Кажуть, що ситуація стала ще гіршою.. Так що я не помилився, коли перейшов на Java. Тим більше, що в IT сталося багато гарного у вигляді golang, swift і kotlin. А emacs прекрасний для будь-якого разового дріб'язку.
0772	Як "тіньова зона" захоплює найдавнішу океанську воду в світі Нове дослідження міжнародної команди виявило, чому найстаріша вода в Північній частині Тихого океану залишається в тіньовій зоні приблизно на 2 км нижче від морської поверхні протягом більше 1000 років. Якщо говорити у контексті, то востаннє ця вода стикалася з атмосферою, при якій готи вторглися у Західну Римську імперію. Дослідження припускають, що час давньої води, проведений під поверхнею, є наслідком форми океанічного днаа його впливу на вертикальну циркуляцію. Датування радіовуглецю вже повідомляло нам, що найдавніша вода лежала в глибині північній частині Тихого океану. Але до цього часу ми намагалися зрозуміти, чому найдавніші води стискаються на глибині 2 км ", - сказав провідний автор університету Нового Південного Уельсу - доктор Казимир де Лаверн. Тіньова зона - це область майже застійної води, розташована між висхідними потоками, викликаними грубою топографією, геотермальними джерелами нижче 2,5 км, і більш мілкими вітровими потоками, розташованим ближче до поверхні.	Як "тіньова зона" захоплює найдавнішу океанську воду в світі Нове дослідження міжнародної команди виявило, чому найстаріша вода в Північній частині Тихого океану залишається в тіньовій зоні приблизно на 2 км нижче від морської поверхні протягом більше 1000 років. Якщо говорити у контексті, то востаннє ця вода стикалася з атмосферою, при якій готи вторглися у Західну Римську імперію. Дослідження припускають, що час давньої води, проведений під поверхнею, є наслідком форми океанічного дна, його впливу на вертикальну циркуляцію. Датування радіовуглецю вже повідомляло нам, що найдавніша вода лежала в глибині північній частині Тихого океану. Але до цього часу ми намагалися зрозуміти, чому найдавніші води стискаються на глибині 2 км", — сказав провідний автор університету Нового Південного Вельсу— доктор Казимир де Лаверн. Тіньова зона — це область майже застійної води, розташована між висхідними потоками, викликаними грубою топографією, геотермальними джерелами нижче 2,5 км, і мілкішими вітровими потоками, розташованим ближче до поверхні.